Geum.ru

Аналiз поняття "партiйнi системи"

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



партiями (блоками) лiвицi та правицi. Однак, останнiм часом зменшуiться вплив цього типу конфлiкту на характер полiтичного змагання.

  • Релiгiйний подiл. Органiзацiйним вираженням цього типу подiлу i конкуренцiя полiтичних партiй, якi представляють релiгiйну та свiтську субкультури. Предметом конкуренцii стають моральнi проблеми, а також проблеми мiiя i ролi церкви та релiгii в життi суспiльства. Цього подiлу немаi у всiх державах Захiдноi РДвропи, хоча в деяких з них вiн набув соцiального характеру з важливим значенням. Однак сьогоднi цей подiл втрачаi свою полiтичну значущiсть.
  • Культурно-етичний подiл. Вираженням i участь у полiтичнiй конкуренцii партiй, якi представляють iнтереси нацiональних меншин (субкультур). Проявляiться вiн лише в гетерогенних суспiльствах, де етнiчнi проблеми набувають полiтичного характеру. Багато дослiдникiв вважають, що процес модернiзацii спричинив остаточне вилучення з полiтичного змагання традицiйних територiальних (етнiчних чи мовних) конфлiктiв.
  • Подiл центер-периферiя. Органiзацiйним вираженням цього типу подiлу i змагання мiж полiтичними партiями представниками регiональних iнтересiв i партiями прихильниками централiзованоi державноi органiзацii. Регiоналiзм перших у цьому випадку не повязаний з етнiчними чи мовними вiдмiнностями. [5, c.406-416]

    • Основи типологii партiйних систем

    Важливою проблемою теорii полiтичних партiй i проблема класифiкацiй партiйних систем. Всi iснуючi класифiкацii можна подiлити на двi великi групи заснованi на кiлькiсному критерii та заснованi на якiсних критерiях

    1. Типологiя на основi кiлькiсного критерiю. РД найпоширенiшою класифiкацiiю партiйних систем. Однак основою для класифiкацii не може бути абсолютна (загальна) кiлькiсть полiтичних партiй, якi функцiонують у певнiй державi. Засадничою умовою обрахунку партiй i iхня потенцiйна здатнiсть здобуття та спiвучастi в здiйсненнi влади чи потенцiал керiвництва. Лише з врахуванням цього можна пiдходити до такоi класифiкацii. За такого пiдходу видiляiться двопартiйна система (бiпатризм), багатопартiйна система i система двох з половиною партiй[5, c.418].

    Бiпатризм вiдображаi. iснування природного полiтичного дуалiзму i i достатньо функцiональним, оскiльки в цiлому забезпечуi ефективнiсть полiтичноi системи. Вiн гарантуi бiльшiсть мiiь у парламентi однiй iз партiй; так парламентерська бiльшiсть дозволяi уряду функцiонувати упродовж усiii легiслатури i забезпечуi його стабiльнiсть. Якщо двi партii збирають переважну бiльшiсть голосiв, то з урахуванням чергування така ж пропорцiя громадян буде представлена не лише в парламентi, а й в урядi (США, Канада, Австралiя).

    Багатопартiйна модель на противагу жорсткiй двопартiйнiй моделi вiдрiзняiться гнучкiстю i рiзноманiтнiстю. З моменту появи бiльше двох партiй дуже рiдко однiй партii вдаiться одержати i надовго утримати абсолютну бiльшiсть у парламентi. Деякi партii навiть за наявностi прийнятоi для бiльшостi програми дiй не здатнi правити самостiйно i беруть участь у коалiцiйних урядах (Бельгiя, Голландiя, РЖталiя).

    Система двох з половиною партiй - це перехiдний варiант мiж бiпатризмом i багатопартiйнiстю; маi властивi лише iй особливостi: поруч з двома сильними партiями зявляiться третя, здатна визначити успiх однiii з них i обриси урядовоi коалiцii. Це двопартiйна модифiкована угода (Англiя, Нiмеччина).

    Двоблокова угода i ще одним рiзновидом партiйноi системи. Це коалiцiя двох блокiв партiй, союзи партiй на основi iдеологiчних звязкiв. Партii, що виступають поза блоками, не вiдiграють суттiвоi ролi у полiтичному життi. Така угода i характерною для полiтичноi системи з вираженими iдейними подiлами ( блоки правих i лiвих сил), у нiй суперництво партiй триваi не лише пiдчас виборчих компанiй (Францiя).

    Система домiнування i характерною для тих полiтичних систем, в яких одна партiя здiйснюi владу протягом тривалого перiоду часу; вона вiдповiдаi вимогам всенародноi, проводить свою роботу в усiх соцiальних верстах i забезпечуi iдеологiчну стабiльнiсть суспiльства. РЗй сприяi вiдсутнiсть сильноi обiднаноi опозицii (Мексика, Японiя, Швецiя, РЖспанiя).

    РД й перехiднi партiйнi системи, вони не постiйнi i недовготривалi; формуються i дiють у надзвичайних умовах у випадку загрози полiтичнiй незалежностi краiни, у ходi нацiонально-визвольноi боротьби або в перiод формування широких демократичних фронтiв, створених для повалення диктаторських режимiв (РЖспанiя в перiод режиму Франко)[8, c.208].

    1. Типологiя на основi якiсних критерiiв. Дозволяi визначити ступiнь впливу партii на полiтичну поведiнку громадян i оцiнити ii функцiональнiсть за всiма параметрами. Полiтична вага партii набуваi особливого значення в багатопартiйнiй системi, яка передбачаi наявнiсть конкуренцii; вона складаiться з трьох змiнних: кiлькiсть членiв партii; кiлькiсть виборцiв, що голосують за неi, кiлькiсть депутатських мандатiв, одержаних партiiю на виборах. Все це визначаi вплив партii на процес прийняття полiтичних рiшень[5, c.419].

    Дж. Ла Пломбар та М. Вайнер запровадили в науковий обiг такi якiснi подiлу партiйних систем: перше це подiл на гегемонiчнi та змiннi, друге подiл на iдеологiчнi та прагматичнi системи.

    Гегемонiчна система це така система в якiй одна партiя здiйснюi державне керiвництво протягом тривалого часу ( США, де були перiоди, коли республiканцi перебували