Предмет і метод економічної теорії
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
важливих та прибуткових галузях;
Підвищує ефективність використання капіталу, оскільки прискорює його обіг та підвищує відповідальність за використання позичкових коштів;
Сприяє скороченню витрат обігу, оскільки прискорює реалізацію товарів;
Прискорює концентрацію і централізацію капіталу, дозволяє підприємству інвестувати коштів більше ніж воно заробляє;
Є інструментом регулювання економіки. Використовуючи кредитну політику, впливаючи на процентні ставки, держава може прискорювати або стримувати економічний розвиток.
Принципи кредиту:
Принцип повернення. Після використання позичкові кошти повинні бути поверненими власнику;
Строковості. Кредит надається на певний строк, після якого він повинен бути поверненим;
Платності. За користування кредитом потрібно платити. Плата за користування кредитом - процент;
Матеріального забезпечення. Кредит надається під заставу майна, цінних паперів, гарантію інших субєктів тощо;
Цільового використання. Кредит надається на певні цілі й не може бути використаним на інші.
Форми кредиту:
Комерційний - продаж товарів у борг одним підприємством іншому;
Банківський - надається банками;
Споживчий - надається населенню на купівлю споживчих товарів;
Іпотечний - надається під заставу нерухомості;
Державний - в ролі позичальника виступає держава;
Міжнародний - кредит надаються між державами або міжнародними кредитними організаціями.
В залежності від строку, на який надають кредит, виділяють:
Короткостроковий кредит - до одного року. Береться на поповнення оборотних засобів;
Середньостроковий кредит - від 1-го до 5 років. Береться на поповнення основних засобів;
Довгостроковий - понад 5 років. Такі кредити як правило беруться для довгострокових інвестицій.
Плата за кредит - процент. Величина проценту залежить від строку кредиту, суми кредиту, умов кредиту, міри ризику, забезпечення, а також співвідношення між попитом і пропозицією на кредитному ринку.
Банки і банківська система.
Сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм і методів кредитування і кредитно-фінансових інститутів (установ, організацій) утворюють кредитну систему. Основними кредиторами виступають банки, котрі в Україні утворюють дворівневу банківську систему. Перший рівень представлений Національним банком України (НБУ), другий - комерційними та іншими банками. Центральні банки здійснюють випуск державних цінних паперів, реєструють комерційні банки, регулюють грошову масу в обігу, зберігають золото-валютні запаси країни. Вони здійснюють також грошово-кредитне регулювання економіки, контроль за діяльністю кредитних установ.
Центральні банки використовують в основному три основних інструменти впливу на грошово-кредитну політику. Це облікова ставка відсотку, що регулює ставку надання кредитів комерційними банками своїм кредиторам; норма резервування, що впливає на кількість грошової маси в банках; операції з цінними паперами.
Комерційні банки поділяють на універсальні та спеціалізовані (іпотечні, інвестиційні, галузеві). Функції. що виконують комерційні банки різноманітні: розрахунково-касове обслуговування підприємств, кредитування фізичних та юридичних осіб, залучення коштів у вигляді депозитних вкладів, видача кредитів, валютні операції, лізингові тощо. Комерційні банки є головними „нервовими” центрами кредитної системи. Сучасний комерційний банк - це кредитно-фінансовий заклад універсального характеру. Він не тільки приймає вклади населення та підприємств, але й видає кредити, виконує фінансове обслуговування клієнтів.
операції комерційного банку поділяються на пасивні та активні. Пасивні повязані із залученням коштів, активні - з їх розміщенням. Крім того. Банки можуть виконувати посередницькі операції за дорученням клієнтів на комісійній основі і довірчими операціями (управління майном, цінними паперами).
Важливе місце в сучасній ринковій економіці займають спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, такі як, пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди, інвестиційні банки, іпотечні банки, кредитні спілки. Акумулюючи тимчасово вільні кошти ці інститути активно приймають участь в нагромадженні та ефективному розміщенні капіталу.
Тема 12. Тенденції розвитку світового господарства
1. Виникнення, суть і основні тенденції розвитку світового господарства
Світове господарство - сукупність національних господарств, поєднаних в єдину систему на основі міжнародного поділу та кооперації праці. Світове господарство охоплює комплекс економічних відносин, що склалися між країнами. Воно поєднує усі міжнародні торгово-економічні, фінансові й науково-технічні звязки.
В основі розвитку світового господарства лежить міжнародний поділ праці. Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на виготовленні тих чи інших видів продуктів з метою обміну ними. Він зумовлений: нерівномірним розподілом ресурсів між країнами; відмінностями в природно-кліматичних умовах та географічному розташуванні; відмінностями в забезпеченості трудовими ресурсами та їх рівнем кваліфікації; відмінностями в науково-технічних досягненнях; історичними умовами
Міжнародне співробітництво зароджується ще в сиву давнину. Першою формою економічних відносин була міжнародна торгівля яка стала визначальним фактором розвитку світового господарства. В XVI ст. вона сягнула таких масштабів, що п