Предмет і метод економічної теорії
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
8. Витрати та результати діяльності підприємства
1. Кругообіг та обіг капіталу підприємства
Для того, щоб здійснювати виробничу діяльність, підприємству потрібен капітал, який воно пускає в оборот. Капітал повинен бути в постійному русі. Рух капіталу характеризується його кругооборотом.
Кругооборот капіталу - це рух вартості факторів виробництва через сфери виробництва і обігу, в результаті чого вона проходить три стадії й послідовно приймає виробничу, грошову і товарну форми.
РС
Г Т … В … Т? Г? ,
ЗВ
де Г - первинний авансований капітал в грошовій формі,
Т - товар,
РС - робоча сила,
ЗВ - засоби виробництва,
В - процес виробництва товарів та послуг,
Т? - вироблений продукт (його вартість перевищує Т, Т? = Т + ?Т),
Г? - зрісший первинний авансований капітал. (Г? = Г + ?Г).
Стадії кругообороту:
Г - Т - на цій стадії купуються засоби виробництва, наймається робоча сила, формуються умови виробництва;
...В... - на цій стадії здійснюється виробництво товарів і послуг;
Т? - Г? - на цій стадії відбувається реалізація товарів і послуг і одержання прибутку.
У процесі кругообороту капітал приймає три функціональні форми: грошову, продуктивну і товарну.
Кругооборот, розглянутий як безупинно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу.
Протягом одного кругообороту фірмі повертається лише частина початково авансованої вартості; протягом одного обороту фірмі повертається вся початково авансована вартість.
Час обороту - це період, протягом якого ресурси, пройшовши сфери виробництва і обігу, повертаються до вихідної (грошової) форми.
Час обороту розпадається на час виробництва і час обігу.
Швидкість обороту вимірюється кількістю оборотів ресурсів, яку вони здійснюють протягом року:
,
де n - кількість оборотів у рік,
O - прийнята одиниця часу (рік),
t - час обороту даних ресурсів.
2. Капітал підприємства та його структура
У відповідності до способу переносу вартості використовуваного виробничого капіталу на вартість створеного товару капітал ділиться на дві групи: основний і оборотний.
Основний капітал - капітал, який функціонує протягом тривалого часу, не втрачає своєї натуральної форми і переносить свою вартість на вартість продукції частинами. До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, устаткування, інструмент і інвентар (крім малоцінного й такого, що швидко зношується).
Оборотний капітал - капітал, який функціонує протягом одного виробничого циклу і цілком переносить свою вартість на продукт.д.о нього відносяться сировина, матеріали, незавершене виробництво, малоцінні й такі, що швидко зношуються інструменти та інвентар, а також капітал, використовуваний для найму робочої сили.
Процес переносу вартості основного капіталу протягом терміну його служби на вартість виготовленого продукту й акумулювання її в амортизаційному фонді називається амортизацією.
Амортизаційний фонд призначений для відновлення елементів основного капіталу, що вибув з виробничого процесу внаслідок фізичного і морального зношення.
Фізичне зношення основного капіталу - це втрата ним споживчої вартості, матеріальне зношення в процесі використання або під впливом зовнішніх факторів (корозія, температура і т.п.).
Моральне зношення - це втрата вартості основного капіталу з двох причин:
створення аналогічних, але більш дешевих засобів праці;
випуск більш продуктивних засобів праці за тією ж ціною.
3. Витрати суспільства та підприємства
У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні ресурси. Більшість ресурсів купується на ринку і має вартісну форму. Витрати ресурсів на виробництво продукції, які набувають вартісної форми, називаються витратами виробництва.
Існує два підходи у розгляді витрат виробництва.
1) З точки зору всього суспільного виробництва їх поділяють на:
Витрати суспільства. Вони характеризують, у що обходиться виробництво продукції суспільству в цілому. З позицій суспільства до витрат належать витрати, які виражені у вартості кінцевої продукції.
витрати підприємства. Вони показують, у що обходиться виробництво продукції підприємству.
На рівні підприємства існує одночасно також два підходи до визначення витрат виробництва:
бухгалтерський - важливий в господарській практиці. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податки на прибуток підприємств;
економічний - важливий для економічних досліджень, аналізу інвестиційних проектів. В його основі лежить теза про обмеженість ресурсів й альтернативних варіантах їх використання.
В економічному підході витрати розглядаються як альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість ресурсів при найбільш доцільному альтернативному варіанті їх використання.
Економічні витрати - це витрати, які підприємство повинно здійснити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
Економічні витрати поділяють на явні і неявні.
Явні (зовнішні) представляють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії, придбання обладнання й т.п.). Вони відображаються