Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку зерна
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
?ки і містить всі органи майбутньої рослини у зародковому стані.
Зернові злакові культури протягом вегетаційного періоду проходять такі фази росту і розвитку: проростання насіння, сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна.
Для проростання зернівки потрібні вода, повітря і тепло. Вода потрібна для набубнявіння зерен і розчинення в них запасних поживних речовин. При цьому потреба у воді така: вівса, жита - 60-65%, пшениці, ячменю - 48-55% ; кукурудзи - 37-44%, проса і сорго - 25-30% від маси сухого зерна.
Мінімальна температура проростання насіння злаків першої групи 1 -2С, другої групи 8-10С і більше.
Оптимальна температура для проростання насіння першої групи 20-25С, а просо видних - 25-30С.
При проростанні зерна спочатку зявляються зародкові корінці, а потім і зародкове стебло. На поверхню грунту зародкове стебло появляється у вигляді шильця, покритого тонким прозорим чохликом, який називають колеоптилем. Він захищає стебло і перший листок від пошкоджень при виході їх з грунту.
Хлібні злаки мають таку біологічну властивість як кущіння, тобто утворювати з вузла кущіння бічні пагони. Кущіння починається після утворення на рослині 3-4 листків. Енергія кущіння, або кількість пагонів, які розвиваються в середньому на одній рослині, залежить від забезпечення рослин вологою і поживними речовинами, температури, глибини загортання насіння.
В кінці інтенсивного росту стебла з листкової трубки верхнього міжвузля назовні зявляється колос або волоть. Початком фази колосіння вважається період, коли колос або волоть наполовину вийде з листкової піхви. В цій фазі посилено росте листя, стебло і формується суцвіття.
За колосінням настає цвітіння. У жита воно триває 6-8 днів, пшениці - 3-5, вівса 3-4 дні. У цій фазі припиняється ріст вегетативної маси, відбувається запилення квіток. Залежно від особливостей запилення розрізняють самозапильні зернові культури (пшениця, овес, ячмінь, просо) та перехреснозапильні (жито, кукурудза, сорго), у яких пилок переноситься приймочки маточок вітром.
Після запліднення починається формування зерна, утворюється зародок і нагромаджуються поживні речовини. Із стінок завязі утворюється оболонки плода. Триває фаза формування 10-15днів. Маса зерна збільшується, а вміст води в ньому поступово зменшується.
Після формування настає фаза достигання зерна. Ця фаза має три етапи стиглості: молочна, воскова і повна.
У молочній фазі рослини ще зелені, але нижні листки їх починають жовтіти. Зерно вже сформувалося, має зелене забарвлення, а якщо його роздавити, виділяється рідина, яка нагадує молоко, вологість його від 60 до 40%.
У восковій стиглості зерно за консистенцією нагадує віск, легко розрізується нігтем,, стає типовим за кольором, вологість його зменшується до 30-40%, стебла стають жовтими, листки підсихають і припиняється надходження поживних речовин у зерно. В цей період починають роздільне збирання хлібів.
При повній стиглості зерно твердіє і зменшується в розмірі, вологість знижується до 15-20% і втрачає звязок з материнською рослиною, легко обсипається. Стебла і листки засихають. В разі запізнення із збиранням врожаю найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, обсипається.
2. Прогресивні технології вирощування зернових культур і скорочення недобору зерна
На найближчі роки збільшення виробництва зерна залишиться важливою проблемою розвитку сільського господарства нашої країни, яка може бути успішно вирішена лише при умові широкого впровадження нових сортів і гібридів, інтенсивних технологій і скорочення втрат зерна на всіх шляхах від поля до комори і до магазину.
Проблема зменшення втрат продукції від недоборів найтісніше повязана з проблемою інтенсивних технологій.
В останні роки в країні можна спостерігати тенденції інтенсифікації зернового виробництва: впроваджуються продуктивніші сорти, сучасні системи удобрення, засновані на обєктивній інформації щодо вмісту в грунті поживних речовин, а також - умов живлення рослин.
У боротьбі з несприятливими явищами (бурянами, хворобами та шкідниками) застосовують інтегрований захист рослин, який є основною ланкою в скороченні втрат зерна в процесі виробництва.
Повнішому використанню потенціалу продуктивності сучасних сортів повинна служити система агробіологічного контролю при вирощуванні зернових, яка включає уточнення строків проведення агротехнічних заходів, спостереження за процесом формування врожаю, появою бурянів, шкідників і дає змогу організувати ефективний захист рослин. У кінцевому підсумку він сприяє систематичному застосуванню нових досягнень науково-технічного прогресу в умовах виробництва, підвищенню технологічної й виконавчої дисципліни.
Значні втрати зерна озимих культур виникають у звязку з незадовільними умовами зимівлі. В середньому несприятливі зими для озимих культур повторюються раз в чотири роки, а іноді й частіше. Причому ніякої циклічності, періодичності, закономірності в їх повторенні не виявлено.
Серед шкідливих факторів, які згубно впливають на посіви, низькі температури становлять 36 %, відлиги - 26, льодові кірки - 20 %.
Основним при впровадженні сучасних сортів озимої пшениці інтенсивного типу повинен бути їх підбір з високою морозо- і зимостійкістю. Нові високопродуктивні сорти можуть забезпечити найповніше виявлення своїх потенціальних можливостей лише на фоні відповідної сортової агротехніки, з урахуванн