Аналiз доктринальних змiн японськоi правовоi системи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?нюi ii згiдно з постановами цiii Конституцii (ст. 4), РЖмператор здiйснюi законодавчу владу у згодi з Парламентом (ст. 5). Тепер же принцип божественного походження iмператорськоi влади виключений, i глава держави став не бiльше нiж символом держави i iдностi нацii, а його дii, повязанi з справах держави, можуть бути зробленi лише з ради i згоди Кабiнету, тобто Уряду, який несе за них вiдповiдальнiсть. РЖмператор не надiлений повноваженнями, повязаними iз здiйсненням державноi влади.
Настiльки разючi змiни в статусi iмператора пояснюються iсторичними умовами прийняття Конституцii 1947 р. i роллю iмператорського прiзвища при виникненнi, веденнi i закiнченнi Другоi свiтовоi вiйни. Значення iмператора Японii близьке статусу англiйського монарха, тобто статусу глави монархiчноi краiни з парламентарною формою правлiння.
Норма ст. 1 Конституцii про суверенну волю народу отримуi розвиток в можливостях контролю (перш за все юридичноi) за всiма трьома гiлками державноi влади, що здiйснюiться за допомогою перiодичного обрання Парламенту, пiдзвiтностi Уряду нижнiй палатi Парламенту, вiдповiдальностi суддiв в порядку iмпiчменту перед Парламентом, а також голосування при призначеннi або в можливостi змiщення суддiв Верховного суду шляхом голосування виборчого корпусу краiни. Пiдтвердження призначення суддiв Кабiнетом або iх змiщення проводиться пiд час перших пiсля призначення загальних виборiв в Палату представникiв i повторного перегляду - при проведеннi перших виборiв в цю ж палату пiсля десяти рокiв. Така процедура повторюiться i надалi в тому ж порядку (ст. 79 Конституцii). Принцип народного суверенiтету реалiзуiться i при змiнi Конституцii - потрiбне проведення особливого референдуму або виборiв; спосiб ратифiкацii визначаiться Парламентом.
У заснованiй Конституцiiю 1947 структурi органiв державноi влади вiдчуваiться вплив правового досвiду Великобританii. Стаття 41 визначила Парламент як вищий орган державноi влади i iдиним законодавчим органом держави, включивши до його складу двi нерiвноправнi палати, причому нижня - Палата представникiв - у своiх повноваженнях маi помiтну перевагу в порiвняннi з верхньою - Палатою радникiв. Уряд несе вiдповiдальнiсть перед нижньою палатою; передбачено право розпуску нижньоi палати з пропозицiiю Кабiнету; формально це право здiйснюi глава держави.
Основнi права i свободи особистостi невiддiльнi вiд принципу народного суверенiтету. Центральним фактором в установi нового конституцiйного порядку в Японii стало визнання новоi ролi особистостi, не як пасивного елементу-в авторитарному правопорядку, а в якостi активного носiя прав i свобод. Конституцiя встановила (ст. 13), що всi люди повиннi поважатися як особистостi; вони повиннi бути рiвнi перед законом (ст. 14) i вони не можуть пiддаватися будь-якоi дискримiнацii в полiтичних, економiчних i соцiальних вiдносинах за мотивами раси, релiгii, статi, соцiального стану, а також походження (ст. 14). З полiтичних прав можна вказати на право обирати державних посадових осiб i усувати iх вiд посади (ст. 15) та на право подачi петицiй з метою вiдшкодування збиткiв, про змiщення державних посадових осiб, про введення, скасування та виправлення законiв, указiв або розпоряджень, а також з iнших питань (ст. 16). Конституцiя мiстить значний список традицiйних прав i свобод: свободу слова, думки, вiросповiдання, зборiв, асоцiацiй; друку та iнших форм вираження думок (ст. 21). Шлюб грунтуiться як рiвнiсть прав чоловiка i дружини (ст. 24), i закони про шлюб повиннi грунтуватися на принципi особистоi гiдностi й рiвностi статей (ст. 24). В економiчнiй iерi громадяни мають право на пiдтримку мiнiмального рiвня здорового та культурного життя (ст. 25); всi мають рiвне право на освiту у вiдповiдностi зi своiми здiбностями (ст. 26), як i право на працю i обовязок працювати (ст. 27); проголошуiться гарантованiсть права трудящих на створення органiзацiй, на колективнi переговори та iншi колективнi дii (ст. 28); гарантуiться право власностi (ст. 29). Звертаi на себе увагу ст. 25 Конституцii, яка зобовязуi державу докладати зусилля для пiдйому подальшого розвитку суспiльного добробуту, соцiального забезпечення, а також народного здоровя. Десять статей Конституцii (ст. 31-40) присвяченi особистiй безпецi громадян. Одночасно в Основному законi вказуються вельми декоративнi гарантii: права i свободи повиннi пiдтримуватися постiйними зусиллями народу (ст. 12); ця ж стаття попереджаi про неможливiсть зловживання проголошеними правами i свободами, i iх використання повинно здiйснюватися тiльки в iнтересах суспiльного добробуту.
Конституцiя 1947 гарантувала непорушнiсть i вiчнiсть основних прав громадян (ст. II i 97); цi формулювання рiзко контрастують з колишнiм Основним законом, згiдно з яким лише до iмператора краiни ставилися термiни непорушнiсть династii, а його особа була священна i недоторканна (ст. 1 i 3 Конституцii 1889 р.). РЖншими словами, в Актi 1947 права i свободи громадян розглядаються як властивi iм вiд народження, якi не можуть порушуватися навiть Парламентом шляхом видання вiдповiдного закону. Такий пiдхiд до прав i свобод запозичений з правовоi доктрини США, захiдноiвропейськоi теорii природного права.
РЖРЖРЖ. ОСОБЛИВРЖСТЬ БУДОВИ
Кидаiться в очi особливiсть японського Основного закону - його виразно виражений пацифiзм, який рiзко контрастуi з вiдповiдними нормами колишньо