Аналіз виконання плану з собівартості продукції підприємства
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?одукції, що випускається, або окремі її назви. Приклади обєктів обліку витрат ЗАТ “Лукор”:
підприємство загалом;
виробництво;
цехи;
дільниці;
переділи;
замовлення;
напівфабрикати;
готові вироби;
групи виробів.
Перші пять з перерахованих обєктів є центрами відповідальності.
Центр відповідальності це структурний підрозділ підприємства, в межах якого відповідальні особи контролюють доцільність тих чи інших витрат. Так здійснюється управління витратами через відповідальних осіб і менеджерів.
Обєктами калькулювання витрат є види продукції (Див. додаток “Калькуляції”), що випускається, окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати власного виготовлення. Види калькуляцій:
1. Планова. Визначає середню собівартість продукції на плановий період на підставі прогресивних середніх норм витрати ресурсів.
2. Кошторисна. Складається на разовий виріб або роботу для визначення вартості замовлення.
3. Нормативна. Складається на підставі норм витрати ресурсів, які діють на початок періоду.
4. Фактична. Складається за даними обліку фактичних витрат і відображає фактичну собівартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Відомі кілька методів обліку витрат і калькулювання собівартості:
1. Нормативний. Метод, в основі якого лежать розрахунки на підставі нормативних витрат. Застосування нормативного методу передбачає дотримання певної послідовності бухгалтерських дій:
1) на підставі діючих норм і кошторисів витрат складається попередня калькуляція за виробами;
2) протягом визначеного періоду (місяця) нормативна собівартість корегується з урахуванням змін;
3) зміни, які виникли протягом місяця, і виявлені відхилення від нормативної собівартості враховуються окремо;
4) визначаються причини відхилень;
5) на підставі фактичних витрат визначається фактична собівартість продукції. Виконання цієї послідовності дій трудомісткий процес, і тому нормативні калькуляції складаються тільки за прямими витратами; при змінюванні норм не перераховують залишки незавершеного виробництва (відхилення, які виникли при змінюванні норм, відносяться на товарний випуск). Якщо виникають незначні зміни норм, то ці зміни окремо не враховують, а розглядають разом з відхиленнями. Нормативна калькуляція складається на підставі: планового завдання, нормативно-технічної документації, діючих норм витрат. Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, що випускає підприємство, при цьому витрати на матеріали розшифровуються за видами матеріалів.
2. Позамовний. Метод, що застосовується на даному підприємстві, на якому виробничі витрати враховуються за окремими замовленнями на виріб або роботу. Базується на кількості часу, необхідного для виконання кожного окремого замовлення, і не залежить від дати початку і закінчення звітного періоду. Обєкт обліку і калькулювання виробниче замовлення, оформлене договором між замовником і виробником, на підставі якого відкривається замовлення (одноразове, річне). Для групи однакових виробів собівартість визначається розподілом загальної суми витрат на кількість виробів. Собівартість одноразового замовлення визначається як сума фактично понесених витрат на виконання цього замовлення. На ЗАТ “Лукор”, що використовує позамовний метод обліку, ведеться єдиний рахунок обліку незавершеного виробництва, без розбивання за підрозділами. Деталізація аналітичної інформації про незавершене виробництво виконується на картках замовлень.
3. Попередільний. Метод, що застосовується на даному підприємстві, де вихідний матеріал у процесі виробництва проходить ряд переділів, фаз або де з одних вихідних матеріалів в одному технологічному процесі одержують різні види продукції.
3. Економічний зміст витрат на виробництво, їх склад, класифікація
Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:
ОзнакиВитрати1.За місцем виникнення витратВитрати виробництва, цеху, дільниці,служби2. За видами продукції, робіт, послугВитрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукції3. За видами витратВитрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції4. За способами перенесення вартості на продукціюВитрати прямі і непрямі5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витратВитрати умовно-змінні, умовно-постійні6. За календарними періодамиВитрати поточні, одноразові
За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.
Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. До непромислового господарства належать: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські