Правовідносини подружжя, що регулюються як законодавчими актами, так і шлюбним договором
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?мулювати свої очікування в шлюбі; визначити характер своїх майбутніх взаємин і відносин з іншими особами; коло спілкування, переважні види діяльності і т.д. У звязку з цим такого роду положення включаються до шлюбного договору для стимулювання належного поведінки подружжя у шлюбі, а не для їх примусового виконання.
У звязку з цим виникає одне цікаве і до певної міри спірне питання, тоді коли перша частина угоди відноситься до особистих відносин подружжя (батьків і дітей). Наприклад, сторони закріплюють таке положення: якщо шлюб в подальшому буде розірваний через негідної поведінки чоловіка або дружини (пияцтво, зрада), то частка такого чоловіка в праві на майно буде становити 2/5.Зрозуміло, що визначення часткою в спільному майні подружжя на випадок розлучення не суперечить закону і є одним з найбільш типових умов шлюбного договору. Питання повязане з вмістом першої половини угоди, тому що тут передбачаються особисті, а не майнові відносини сторін - якщо шлюб буде розірваний через негідну поведінку чоловіка або дружини.
У літературі з цього приводу були висловлені дві протилежні позиції. Ю. С.Червоний вважає, що положення такого роду не можуть включатися в шлюбний договір, так як вони передбачають особисті відносини сторін. На його думку, правові санкції проти одного з подружжя за винну поведінку, що призвело до розлучення, можуть включатися в шлюбний договір лише у випадку включення в майбутньому до законодавства особистих немайнових зобовязань подружжя. Поки ж подружжя може передбачати у шлюбному договорі тільки майнові права і обовязки.
Іншою є позиція Л. Б.Максимович, яка, пише, що врегулювання особистих прав і обовязків подружжя прямо суперечило б закону. Проте з умовами особистого характеру цілком може бути повязане виникнення або припинення майнових прав і обовязків подружжя. Дійсно, якщо сторони повязують певні правові наслідки (нерівний розмір часток при розподілі майна) з визначеними умовами особистого характеру (негідну поведінку у шлюбі), то вони не змінюють своєю угодою будь-яких законодавчих норм,що стосуються особистих відносин подружжя. Таким чином вони не регулюють свої особисті відносини в шлюбному договорі. Їх ініціатива спрямована в інше русло: сторони хочуть визначити свої майнові права і обовязки у разі негідної поведінки одного з подружжя. За загальним правилом частки подружжя при поділі їх майна визнаються рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Сторони ж у шлюбному договорі змінюють розмір часток. У цьому і полягає суть шлюбного договору.Що ж стосується особистих відносин (негідну поведінку у шлюбі), то вони лише беруться подружжям у якості підстави для встановлення договірного режиму їх майна і не більше того. Сторони у договорі не змінюють підстав для розірвання шлюбу (ст.112 СК) і не встановлюють ніяких інших правил, що стосуються їх особистих стосунків.
2) шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, який встановлений СК (ч. 4 ст. 93 СК);
Зазначена норма є певною гарантією майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей.Тому батьки не вправі включати в шлюбний договір умови, відповідно до яких дитина буде позбавлений права на аліменти, права на отримання майна у власність, права на проживання у певному житловому приміщенні і т.д. Необхідно, однак, відзначити, що ч. 4 ст.93 СК сформульовано занадто вузько, тому що містить вказівку на неможливість зменшення прав дитини в порівнянні з тими правами, які передбачені саме СКУ. Проте, не викликає сумнівів, що шлюбний договір не може зменшувати будь-яких майнових прав дитини, незалежно від місця їх нормативного закріплення - у Сімейному кодексі або інших нормативних актах. Тому більш точним була б вказівка на те, що шлюбний договір не може зменшувати прав дитини, передбачених у законодавстві
3) шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК);
Сутність такої оціночної категорії як надзвичайно невигідне матеріальне становище, про що згадувалось вище, може мати різні конкретні прояви. Наприклад, таке положення може виникнути якщо сторони в договорі закріплять, що у разі поділу майна подружжя вся нерухомість буде передаватися одному з них замість отримання іншим чоловіком рухомого майна незначної вартості або, наприклад, коли один з подружжя зобовязується у випадку розірвання шлюбу утримувати свого колишнього чоловіка / дружину,його дітей і близьких родичів.
Разом з тим, до поняття надзвичайно невигідне матеріальне становище потрібно ставитися дуже зважено. Тут виникає складне питання щодо майнової рівності подружжя у шлюбі. При його вирішенні необхідно виходити з того, що є і такі угоди, коли розподіл і часткою, і майна (речей) не базуються на формальному моменті рівності. Проте самі ці угоди завжди відображають саме реальну рівність, так як подружжя погодилися між собою, що зафіксований в юридичному документі розподіл спільної сумісної власності найбільш справедливо і відображає фактичне співвідношення внеску кожного з них у спільно нажите майно .Крім того, умови шлюбного договору, які можуть стати вкрай обтяжливими для однієї сімї, можуть мати зовсім реальний характер для іншої.
4) за шлюбним договором не може передаватися у власність одного з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ч.5 ст. 93 СК).
Зазначена норма викликає подив. Свого часу критиці піддавалася ст.27-1 КпШС Україн