Правові особливості створення та реорганізації приватного підприємства

Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство

діяльності з подальшим її відновленням без проведення ліквідації чи реорганізації. Крім того, у разі виділу припинення субєкта господарювання не відбувається. Реорганізований субєкт господарювання продовжує свою діяльність на рівні з новим, що виділився з нього. Можна зробити висновок стосовно невідповідності зазначеної норми змісту ст. 59 ГК [2], присвяченої припиненню діяльності субєкта господарювання. Підтвердженням тому є також відсутність зазначеної норми в Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” [19].

Отже, виходячи із норм чинного законодавства в сфері господарювання субєктів підприємництва можна стверджувати, що під терміном реорганізація субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи є припинення його діяльності шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених юридичних осіб усіх майнових прав та обовязків колишнього субєкта підприємницької діяльності. Тобто, в результаті реорганізації субктів господарювання субєктивні права та обовязки, які належали йому до цього, переходять до новоствореного субєкта, настає повне правонаступництво. Субєктивні права та обовязки субєктів, що припинили своє існування, стають правами та обовязками нових чи оновлених утворень, що продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення субєкта підприємницької діяльності.

Оскільки норми ЦК України та ГК України регулюють загальний порядок припинення діяльності юридичної особи не виділяючи особливих організаційно-правових форм функціонування останньої, в тому числі і шляхом реорганізації, то розглянемо особливості реорганізації приватного підприємства на підставі норм викладених в ст.ст. 106-109 ЦК України [5].

Як уже зазначалося вище, реорганізація приватного підприємства є одним із видів припинення його існування як субєкта господарювання.

Цивільний кодекс України дає визначення окремим видам реорганізації та порядку їх проведення. Тож розглянемо їх по порядку.

Злиття двох або більше приватних підприємств передбачає перехід усіх майнових прав та обовязків кожного з учасників до новоствореного субєкта господарювання, що утворився в наслідок злиття, в результаті новостворене підприємство може бути корпоративним приватним підприємством або товариством з іншою організаційно-правовою формою. Як правило, злиття підприємств проводять з метою оптимізації зусиль з приводу завоювання певного ринку, збільшення капіталу та виробничих потужностей, зменшення конкуренції. Тому в певних випадках злиття підприємств можливе лише за позитивного висновку Антимонопольного комітету України. Ст. 22 Закону України ”Про захист економічної конкуренції” [17] передбачає випадок отримання висновку Антимонопольного комітету у разі концентрації субєктів господарювання. Порядок отримання згоди Антимонопольного комітету міститься в Положенні про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію субєктів господарювання. Ця вимога стосується і приєднання.

Приєднання характеризується тим, що одне підприємство приєднується до іншого зі втратою юридичної самостійності і стає частиною іншого підприємства, до якого переходять права та обовязки реорганізованого підприємства. Тобто основна відмінність від злиття є те, що всі майнові права й обовязки стають правами й обовязками не нового субєкта, а того, що вже раніше існував і який продовжує функціонувати в колишній організаційно-правовій формі як правонаступник субєктів, утворених внаслідок приєднання. Приєднуватись може як одне приватне підприємство до іншого приватного підприємства так і приватне підприємство до підприємства з іншою організаційно-правовою формою. Стосовно організаційно-правової форми нового субєкта господарювання, що утворився в результаті приєднання то воно може залишитися приватним підприємством, якщо це відповідає вимогам законодавства або отримати іншу організаційно-правову форму.

Щодо законодавчого врегулювання порядку проведення злиття і приєднання то стосовно реорганізації приватного підприємства окремих норм законодавства не існує.

При поділі припиняється один субєкт господарювання, та на його майновій базі утворюється два чи кілька нових субєктів з передачею кожному з них за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах усіх майнових прав і обовязків субєкта, що реорганізовується. При поділі діє загальний принцип реорганізації: кожний новоутворений в результаті поділу субєкт господарювання несе відповідальність за виконання зобовязань, що перейшли до нього разом з частиною зобовязань. Обсяг прав та обовязків кожного з новоутворених субєктів фіксується в розподільчому акті. Співвідношення переданих активів і пасивів законодавством не регламентується та відбувається на власний розсуд засновників.

Поділ підприємства може відбуватися добровільно за рішенням засновника (засновників) приватного підприємства так і за рішенням державних органів, наприклад Антимонопольного комітету.

Прийняті Антимонопольним комітетом України чи його територіальними відділеннями постанови про примусовий поділ монопольних утворень є не рішеннями про реорганізацію цих утворень, а підставами для її здійснення на розсуд самого утворення за умови усунення його монопольно