Geum.ru

Правові відносини та юридичні факти

Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство

Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство

сть утриматися від певних дій зобовязаної особи.

Разом із юридичним змістом правовідносин виділяють фактичний зміст - самі дії, у яких реалізуються права і обовязки.

Юридичний зміст правовідносин - субєктивні права і юридичні обовязки.

Субєктивне право - це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обовязками інших осіб.

Характерною рисою субєктивного права є міра подовження, забезпечена не тільки законом, але й обовязками інших осіб. У противному випадку перед нами не субєктивне право, а простий дозвіл, що випливає з діючого в суспільстві правопорядку за принципом: „що не заборонено, те дозволено.”

Таких дозволів у повсякденному житті - незлічена безліч. Нікому, наприклад, не забороняється ходити на прогулянки, купатися в морі, займатися спортом, але це все не субєктивні права, і вони не складають змісту правовідносин.

Кожна з дробових складових частин субєктивного права іменується правомочністю. Урізних правах їх кількість різна. Приміром, у праві власності три: володіння, користування і розпорядження майном. У соціальних і політичних правах - до пяти - семи. Наприклад, право на волю слова містить у собі можливість громадянина виступати на різних зборах і мітингах, публікуватися в печатці, мати доступ на радіо і телебачення, критикувати недоліки, вносити пропозиції, займатися літературною і художньою творчістю і т.д.

Субєктивне право характеризується такими ознаками:

  1. являє собою можливу поведінку, що передбачає як активні дії, так і бездіяльність.
  2. оскільки субєктивне право виражає міру можливої поведінки, то воно обмежується рамками норми права;
  3. здійснюється в інтересах правомочної особи;
  4. забезпечується обовязком іншої сторони.

Субєктивне право є складним утворенням, що має певну структуру.

 

 

Юридичним обовязком є запропонована зобовязаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи.

Юридичному обовязку також притаманні такі ознаки:

  1. необхідна поведінка, здійснення якої прямо наказується нормою права;
  2. міра необхідної поведінки, що здійснюється строго у рамках юридичної норми;
  3. ця поведінка здійснюється в інтересах правомочної особи;
  4. її виконання забезпечується державним примусом, а у випадку невиконання чи неналежного виконання настає юридична відповідальність.

Структура юридичного обовязку відповідає структурі субєктивного права (будучи як би його зворотною стороною)

Її елементами є:

  1. необхідність здійснити певні активні дії або утриматись від них;
  2. необхідність для зобовязаної особи відреагувати на законні вимоги правомочної особи, що були звернені до неї;
  3. необхідність потерпати від заходів державного примусу за неналежне виконання вимог правомочної особи;
  4. необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

Юридичний обовязок установлюється як в інтересах уповноваженого, так і в інтересах держави в цілому. Держава є гарантом їхнього здійснення.

Важливо підкреслити, що юридичним змістом правовідносин є не самі реальні дії сторін, а лише відповідно можливі і належні, тобто передбачені законом. Вони виражають стани звязності.

Більшість правовідносин по своїй юридичній природі є такими, що кожний з їх учасників одночасно має право і несе обовязок (наприклад, у договорі закупівлі-продажу, підряду, оренди, постачання, трудовій угоді і т.д.), де сторони взаємно уповноважені і правозобовязані, їхні права й обовязки забезпечуються і реалізуються друг через друга.

При цьому можна додати, що в спеціальній літературі структура юридичного обовязку довгий час не розкривалася - увага концентрувалася головним чином на структурі субєктивного права. Однак, субєктивне право і юридичний обовязок - це парні і рівноелементні категорії, що у рамках конкретних правовідносин строго відповідають один одному.

Розділ 2. Складові елементи правових відносин

 

2.1 Субєкти правових відносин, юридичні властивості субєктів, види субєктів

 

Складовою правовідносин є стійкий правовий звязок між двома сторонами (учасниками), який досягається за допомогою основних субєктивних прав та обовязків. Ці особи є носіями зазначених прав і обовязків, тобто є їх субєктами.

Основною характеристикою субєктів права є їх правосубєктність - передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

Правосубєктність - одна з обовязкових передумов правовідносин (О.Ф. Скакун. стор.355).

Правосубєктність складається з двох елементів - правоздатності та дієздатності.

Правоздатність - це здатність мати права й обовязки (виникає в момент народження і припиняється в момент смерті).

Дієздатність - здатність своїми діями здійснювати права й обовязки. Виділяється два види дієздатності - угодоздатність і деліктоздатність.

Угодоздатність - це здатність укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - здатність відповідати за свої вчинки.

Залежно від віку розрізняють такі види дієздатності: часткова, відносна, повна.

Часткова дієздатність - субєкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років).

Відносна дієздатність - субєкти права можуть мати свої кошт?/p>