Geum.ru


Право як спецСЦальне соцСЦальне явище

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



В°дськими органСЦзацСЦями. Деяким з них держава надаСФ обов"язковСЦсть.

РелСЦгСЦйнСЦ норми - норми, що регулюють поведСЦнку СЦ специфСЦчнСЦ культовСЦ дСЦi, якСЦ заснованСЦ на вСЦрСЦ в СЦснування бога (богСЦв). Вони вСЦдображенСЦ в Статутах, священних книжках, СЦнших релСЦгСЦйних документах.

Особливостями правових норм порСЦвняно з СЦншими соцСЦальними нормами СФ те,

  1. що вони виникають, коли формуСФться держава;
  2. встановлюються або санкцСЦонуються державою;
  3. виражають волю виробничоi частини суспСЦльства;
  4. утворюють внутрСЦшньо-узгоджену систему;
  5. формулюють правила поведСЦнки у виглядСЦ прав СЦ обов"язкСЦв;
  6. формально визначеннСЦ СЦ мають чСЦтко визначенСЦ форми зовнСЦшнього виразу.

СоцСЦальна цСЦннСЦсть СЦ призначення права можуть бути охарактеризованСЦ як здатнСЦсть служити засобом СЦ метою для задоволення потреб соцСЦальноi справедливостСЦ, прогресивних СЦнтересСЦв громадян СЦ суспСЦльства в цСЦлому. СоцСЦальна цСЦннСЦсть СЦ соцСЦальне призначення права характеризуСФться такими його проявами:

  1. Право визначаСФться як мСЦра свободи й недоторканостСЦ людини, окреслюСФ межСЦ свободи, скеровуСФться на виключення з соцСЦального життя свавСЦлля, безконтрольностСЦ та беззаконня.
  2. Воно обСФднуСФ в собСЦ загальну волю учасникСЦв суспСЦльних вСЦдносин, впливаСФ на поведСЦнку й дСЦяльнСЦсть людей через узгодження iх специфСЦчних СЦнтересСЦв.
  3. ЦСЦннСЦсть СЦ призначення права полягаСФ в тому, що воно СФ виразником соцСЦальноi справедливостСЦ, виступаСФ критерСЦСФм правильного розподСЦлу матерСЦальних благ, утвердженням рСЦвностСЦ та правового статусу людини в суспСЦльствСЦ.
  4. Право являСФ собою джерело оновлення суспСЦльства, виступаСФ в демократичному громадянському суспСЦльствСЦ як чинник прогресивного соцСЦального розвитку.
  5. Як явище культури СЦ цивСЦлСЦзацСЦi воно маСФ планетарний характер СЦ забезпечуСФ вирСЦшення проблем мСЦжнацСЦонального та мСЦжнародного характеру.

Праву як особливому виду соцСЦальних норм притаманнСЦ певнСЦ ознаки. Вони дають можливСЦсть встановити вСЦдмСЦнностСЦ правових норм поведСЦнки у первСЦсному соцСЦально однорСЦдному суспСЦльствСЦ; показати мСЦсце норм права серед СЦнших соцСЦальних норм державного суспСЦльства; визначити поняття та властивостСЦ права як основного засобу державного регулювання суспСЦльних вСЦдносин.

ВзаСФмозвязок держави СЦ права

Держава здСЦйснюючи полСЦтичну владу в громадянському суспСЦльствСЦ:

  1. пСЦдпорядковуСФ свою дСЦяльнСЦсть служСЦнню цьому суспСЦльству;
  2. забезпечуСФ рСЦвнСЦ можливостСЦ для всСЦх людей у всСЦх сферах iхньоi життСФдСЦяльностСЦ на засадах соцСЦальноi справедливостСЦ й милосердя;
  3. не втручаСФться в особисте життя людини;
  4. регулюСФ суспСЦльнСЦ вСЦдносини в межах чинноi конституцСЦi, законСЦв та СЦнших джерел права.

    5. Право як юридичне явище СЦ держава як полСЦтична органСЦзацСЦя влади виникли одночасно СЦ тСЦсно взаСФмозвязанСЦ.

    Право залежить вСЦд держави, оскСЦльки:

  5. виникаСФ як СЦнституйована система джерел, що встановлюються чи санкцСЦонуються державними органами СЦ службовими особами, а це означаСФ, що юридичне право походить вСЦд держави;
  6. СФ бСЦльш-менш сталим СЦ недоторканим завдяки державСЦ;
  7. завдяки державСЦ та ii органам впроваджуСФться в життя;
  8. його авторитетнСЦсть СЦ престижнСЦсть залежать вСЦд держави;
  9. сутнСЦсть права вСЦдображаСФ соцСЦальну сутнСЦсть СЦ призначення державноi органСЦзацСЦi.

    10. Але слСЦд мати на увазСЦ, що право маСФ вСЦдносну самостСЦйнСЦсть СЦ впливаСФ на державу (ii органи), а отже, СЦ держава залежить вСЦд права, бо право:

  10. обмежуСФ в демократичному суспСЦльствСЦ державну владу;
  11. упорядковуСФ державну владу через процесуальну СЦ процедурну форму;
  12. дозволяСФ державним органам вСЦдповСЦднСЦ дСЦi;
  13. органСЦзовуСФ побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органСЦв, визначаСФ iхнСФ функцСЦонування;
  14. надаСФ державним органам престижностСЦ СЦ авторитетностСЦ.

    15. Права людини. РЗРЗ визначення, подСЦл

    Права людини це певнСЦ можливостСЦ людини, якСЦ необхСЦднСЦ для ii СЦснування та розвитку в конкретно-СЦсторичних умовах, обСФктивно визначаються досягнутим рСЦвнем розвитку людства СЦ мають бути загальними та рСЦвними для всСЦх людей.

    У кожнСЦй державСЦ основнСЦ права людини закрСЦплюються насамперед в основному ii законСЦ КонституцСЦi. У поточних законах та в СЦнших пСЦдзаконних нормативно-правових актах передбачаються юридичнСЦ процедури, порядки, механСЦзми здСЦйснення, реалСЦзацСЦi на практицСЦ основних прав людини, закрСЦплених у конституцСЦi.

    В ЗагальнСЦй декларацСЦi прав людини, яка була проголошена СЦ затверджена Генеральною асамблеСФю ООН 10 грудня 1948р., сказано:

    1.ВсСЦ люди народжуються вСЦльними та рСЦвними у своiй гСЦдностСЦ та правах. Вони надСЦленСЦ розумом та совСЦстю СЦ повиннСЦ дСЦяти у вСЦдношенСЦ один до одного в дусСЦ братерства;

    2.Кожна людина повина мати всСЦ права СЦ всСЦ свободи, проголошенСЦ цСЦСФю ДекларацСЦСФю, незалежно вСЦд раси, кольору шкСЦри, статСЦ, мови, релСЦгСЦi, полСЦтичних або СЦнших переконань, нацСЦонального чи соцСЦального походження, майнового, станового або СЦншого становища;

    3.Кожна людина маСФ право на життя, свободу СЦ особисту недоторканСЦсть;

    4.НСЦхто не повинен бути у рабствСЦ або пСЦдневСЦльному станСЦ;

    5.НСЦхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижуСФ гСЦднСЦсть людини, поводження та покарання;

    6.ВсСЦ люди рСЦвнСЦ перед законом СЦ мають право на рСЦвний iх захист перед законом вСЦд любоi дискримСЦнацСЦi СЦ вСЦд пСЦдбурюваня до такоi дискримСЦнацСЦi;

    7.Кожна людина маСФ право на ефективне поновлення у правах