Право промислової власності
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?значені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки обєкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, обєкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.
3. Субєкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права
У відносинах, повязаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків, приймає участь велика кількість субєктів, як фізичних, так і юридичних осіб.
Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків можуть бути:
винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;
роботодавці - стосовно службових обєктів у випадках і на умовах, передбачених законодавством;
правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;
спадкоємці патентовласників.
Первинним субєктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено обєкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством.
Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах не набувають права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.11
Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття субєкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє субєктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.
Субєктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких субєктивне право авторів переходить за договором або заповітом. Держава може стати субєктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто ж може здійснювати право власності на такі обєкти, які стали надбанням суспільства, крім держави. Проте варто мати на увазі, що при переході субєктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.
Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо.
Цивільно-правова теорія визнає два види співавторства:
Коли неможливо виділити працю кожного співавтора - нероздільне співавторство.
Коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів створив ту чи іншу частину - роздільне співавторство.12
За законодавством про промислову власність відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений Держпатентом України на підставі заяви, поданої співавторами.
При видачі охоронних документів застосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що держава не ставить мети зясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству невідомі раніше знання.
Таким чином, у випадку паралельного винахідництва, коли дві чи більше особи незалежно одна від одної створили обєкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить тій з них, заявка якої має більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні про відмову у видачі патенту.
Якщо обєкт інтелектуальної власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі вона вирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається працівникові, в інших -роботодавцеві.
Відповідно до ст.429 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на обєкт, створений у звязку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей обєкт. Майнові права інтелектуальної власності на обєкт, створений у звязку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього обєкта, обсяг матеріальних витрат роботод