Право власності в англо-американській правовій системі
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?зовами із гріха, власникові, як правило, присуджується тільки грошова компенсація понесених збитків. Вилучення речі можливо на підставі судового наказу. За допомогою судового наказу порушник також може бути вигнаний власником шляхом застосування останнім сили в розумних межах. [5; c. 415]
Права власника, не зєднані з позбавленням володіння за англійським правом одержують захист за допомогою позовів із заподіяння незручностей. Такі позови предявляються проти перешкод або інших незручностей у користуванні земельними ділянками або сервітутами (приміром, проти заподіяння істотної шкоди діями із сусідньої ділянки). Позови із заподіяння незручностей має право предявляти й не власник, що довів наявність у нього підстав на володіння майном. [5; c. 415]
Обмеження права приватної власності допускається на користь публічного або суспільного інтересу. Наприклад, установлені особливі правила використання памятників старовини й доступу до них.
Припинення права власності може відбуватися:
- з волі власника передачею цього права іншим особам;
- у результаті споживання або знищення майна, при переробці речі;
- по обєктивних і незалежних від волі власника причинам ( приміром, при загибелі майна в результаті стихійного лиха, при націоналізації майна, при втраті речі). [14; c. 201]
Права на чужі речі мають своєю підставою закон, договори й регламентуються в Англії також судовою практикою.
Застава найпоширеніше речове право на чужі речі, виступає одним зі способів забезпечення виконання зобовязань. Можлива застава рухомих речей і застава нерухомості. Застава рухомих речей з передачею їх у володіння кредиторові аналогічний інституту застави по романогерманській системі приватного права. Кредитор має право втримувати закладену річ до повного погашення основного боргу, відсотків за ним й витрат. У випадку несплати кредитор може звернутися до суду і зажадати продажі закладеної речі для задоволення своїх вимог. Застава виникає на підставі договору й, як правило, передачі його предмета кредиторові. Передача майна, що закладається, може мати й умовний характер ( приміром, передача товаророзпорядчих документів). [7; c. 512]
Сервітутом зізнається обтяження, що служить законним обмеженням повноважень власника однієї земельної ділянки на користь власника іншої ділянки, не супроводжуване передачею володіння. Зміст цього правового інституту регламентується в Англії судовою практикою. [14; c. 202]
У праві Англії існують і обтяження відносно рухомого майна, обєднані інститутом залежного тримання. Він був сформований під впливом римського права й розвинений судовою практикою. Усі види залежного тримання мають як загальної ознаки передачу індивідуальнопевної рухомої речі її власником з метою її зберігання або використання певним чином. Вони виникають на підставі різних договорів, але в якості засобу правового захисту застосовуються позови із цивільних правопорушень (деліктів). Виділяють:
- безоплатне зберігання рухомого майна в інтересах його власника;
- передачу рухомого майна за договором позички в безплатне користування позикоодержувача й у його інтересах;
- передачу рухомого майна власникові для безоплатного здійснення останнім дій відносно переданого майна або з його допомогою;
- передачу рухомого майна в заставу для забезпечення зобовязання;
- передачу рухомого майна в наймання ( за плату) іншій особі;
- передачу рухомого майна іншій особі на умовах наймання послуг, надаваних за винагороду, для виконання цією особою обовязків по договорах зберігання, підряду, перевезення. [6; c. 262]
Одним зі своєрідних правових інститутів Англії є довірча власність (траст). Поява даного інституту стала можливою завдяки рішенням суду на підставі права справедливості, що дозволяють обходити обмеження й заборони по відчуженню земельної власності на користь третіх осіб. Відносини довірчої власності регламентуються Законом про траст 1925 р. з наступними змінами й доповненнями, а також законами, що регулюють добродійну діяльність. [15; c. 96]
"Довірча власність" - термін суто англо-американського права, однак його аналоги та подібні до довірчої власності правовідносини останнім часом виникають і в країнах романо-германської правової системи. Довірча власність є одним з найбільш своєрідних і разом з тим надзвичайно поширених у практиці інститутів сучасного англо-американського права. Він має назву також фідуциарної, тобто заснованої на довірі власності (fiduciary ownership) або трасту (trust). [15; c. 96]
Довірча власність як система майнових відносин склалася в англійському праві та знайшла своє відображення у праві справедливості. [15; c. 97]
Довірча власність це відносини, за яких одна особа (засновник settlor), встановлює довірчу власність: передає іншій особі довірчому власнику (trustee) майно для управління в інтересах зазначених вигодонабувачів (бенефіціаріїв beneficiary, cestui que trust). У відносинах довірчої власності беруть участь три сторони. Однак учасниками трасту може бути менше, аніж три особи. Засновником виступає власник майна, яке передається в довірчу власність. Передаватися може будь-яке нерухоме або рухоме майно, а також майнові права, які не заборонені законом. Власником (засновником) може бути фізична чи юридична особа. [15; c. 97]
Довірчим власником, який зобовязується управляти майном в інтересах вигодонабувачів, може виступати як фізична, так і юридична особа. [15; c. 97]
Бенефіціаріями виступають вказані засновником о