Правила правопису в сучасній українській літературній мові
Контрольная работа - Иностранные языки
Другие контрольные работы по предмету Иностранные языки
ЗМІСТ
Вступ
Завдання 1
Завдання 2
Завдання 3
Завдання 4
Завдання 5
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
У статті 10 Конституції України зазначено: Державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.... Це значить, що держава чітко визначає свої пріоритети щодо політики мовної. Для створення позитивного ставлення до себе й свого ділового потенціалу сучасний громадянин повинен знати й уміти складати ділові документи. Тому, на нашу думку, службовці і державних, і приватних підприємств мають бути зацікавлені в підвищенні рівня знань щодо правил ділового мовленнєвого етикету та їхнього практичного використання в професійній діяльності, ділових переговорах, справочинстві.
Тобто слід знати, що у сферах виробничо-професійній, освітній, політичній, просвітницькій, культурній, соціально - адміністративній провідна роль підведена саме мові українській, а точніше певним функціональним стилям цієї мови: офіційно діловому, публіцистичному, науковому, а також відродженому ораторському мистецтву.
Мовний стиль це сукупність мовних норм і засобів, використаних з певного метою, у визначеній ситуації. В українській літературній мові є такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.
Українська літературна мова є найвищим проявом мови національної. До усього мовного масиву входять також діалекти, жаргони, арго і т.ін. Літературна мова - це загальноприйнята система мовних норм, що обслуговує сферу суспільного життя країни. До створення української літературної норми доклали зусиль класики української літератури 19 ст. (І. Котляревський, Г. Квітка-Основяненко). Основоположником української літературної мови прийнято вважати Т. Г. Шевченка. Літературний варіант української мови базується на південно-східних говірках.
Українська літературна мова може бути представлена в усній та писемній формах. Для офіційно-ділового й публіцистичного стилів - це промови, дебати, інтервю (усна форма); законотворчість, облік документів, переписка (писемна форма).
Функціональні, стилі літературної мови сполучаються між собою. У кожнім стилі переважають загальномовна лексика, міжстильові мовні норми (наприклад, система відмінків, часових і видових форм). Однак для виконання чітко окресленої ролі кожен мовний стиль має свою специфічну лексику, фразеологію, надається перевага певним синтаксичним конструкціям.
Сучасна українська літературна мова має всі потенціальні можливості для формування довершених, правильних і естетично точних функціональних стилів ділового мовлення. У складі української мови нараховується більше 4 мільйонів слів. Причім значна частина з них може вживатись у науковій та суспільній практиці.
Упровадження правил і норм сучасної української літературної мови у сфери суспільного, політичного, освітнього, правового життя - це завдання для багатьох спеціалістів: лінгвістів, юристів, економістів, психологів. Тільки використовуючи досвід і знання колективу компетентних спеціалістів, можна складати насправді грамотні документи.
Мета контрольної роботи ознайомлення з матеріалом дисципліни Українське ділове мовлення, на базі якого вміло та грамотно вести ділові папери та ін.
Завдання 1
Роль скорочень у діловому мовленні. Назвати групи скорочень.
Відповідь:
Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочені, одиниць: м метр, мм міліметр, см сантиметр) пишуться і крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих ті малих літер, дефісів: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).
Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., ук-раїн., українськ.
При збігу двох однакових приголосних скорочення необхідно робити після першого приголосного: змін, робота, відмін, навчання.
За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого приголосного, так і після останнього: мід., мідн. (мідний); висот., висотн. (висотний).
До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:
акад.академіквид.виданнягр.громадяниндив.дивисьдон. е.до нашої еридоц.доценті т.д.і так даліі т. ін.і таке іншеі под.і подібнеім.іменін. е.нашої еринапр.наприкладо.острівобл.областьоз.озеропор.порівняйте, порівняйпроф.професорр.рік, річкарр.рокис.село,сторінкаст.станція, сторіччят.товариш, томтов.товариш
У текстах документів не повинно бути різниці в написанні назв осіб, посад, закладів, географічних назв, термінів тощо. Зовсім не бажані і спонтанні (авторські) скорочення. Сьогодні постають стандартизованими такі різновиди скорочень:
- поштові дані (м., обл., р-н, ст., від. і т. ін.);
- найменування посад і звань (проф., член-корр., канд. техн. наук, зав., зам., в.о., пом. тощо);
- найменування документів (ДОСТ, техплан, ТЗ, спец-замовлення і т. ін.);
- слово рік (р., рр., 1996/97 звітному році);
- грошові одиниці (2000 грн.; 80 коп.; 4 тис.; 6 млн.);
- текстові позначення (т. д., т. п., див., пор., напр., та ін., с., гл., с.г.).
Усі скорочення слів і найменування в документах повинні бути загальноприйнятими і зро