Порушення волі
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Міністерство освіти і науки України
Чернігівський обласний інститут післядипломної освіти ім. К.Д. Ушинського
Реферат з дисципліни загальна психологія
на тему:
Порушення волі
Виконано:
слухачем ІІІ курсу
Дуденок Я.В.
Чернігів
2010
План
Вступ
1. Поняття волі
2. Психопатологія волі
3. Порушення потягів
Висновки
Список літератури
Вступ
Вольова поведінка - це цілеспрямованість, самоконтроль поведінки, можливість утримуватися в разі потреби від тих чи інших дій, тобто управління власною поведінкою. Слабкість волі, неорганізованість, порівняно легка відмова від досягнення поставленої мети всупереч її обєктивній значущості - все це властиво типово і підлітку, і дитині, і навіть дорослій людині.
Для кожної людини важливо, як розвивається його воля, те, які позитивні почуття повязані з перемогою над собою, над своїм небажанням що-небудь робити, власним страхом.
Ми не завжди можемо відрізнити наполегливість від впертості, дотримання певних принципів від прагнення, будь що домогтися свого, бачачи в усьому цьому рівні прояви волі. Тому необхідно вчитися відокремлювати справжні прояви волі від помилкових. Важливо знайти правильні засоби для досягнення бажаної мети. До таких засобів відносяться: вміння передбачати наслідки вчинків, їх значення для себе та інших людей, здатність уявляти собі такі наслідки не тільки інтелектуально, але й емоційно.
1. Поняття волі
Вольовий вчинок полягає у подоланні внутрішніх труднощів (в мотивації, мисленнєвому плануванні дій), а також зовнішніх труднощів на стадії практичної реалізації планів.
Воля тісно пов`язана зі спонукальною або мотиваційною сферою. Воля визначається не змістом окремого мотиву, а загальною спрямованістю особистості та інтелектом і є однією із форм активності особистості свідомою регуляцією поведінки, що проявляється у вчинках, діях, оцінках, вольових актах. Воля це практичний діяльнісний бік внутрішнього світу особистості.
Воля це здатність до планомірної, організованої діяльності, спрямованої на досягнення свідомих цілей. Вольовою слід вважати лише таку діяльність, яка регулюється уявленнями про майбутні результати цієї діяльності.
Про наявність волі можна говорити коли:
- людина не має актуальної потреби організму;
- доводиться обирати між двома цілями;
- необхідно враховувати моральні наслідки своєї діяльності чи поведінки;
- необхідно долати зовнішні перешкоди;
- коли виникає необхідність діяти в ситуації соціальної необхідності;
- коли в ситуації можна здійснити кілька рівнозначних дій.
Вольова активність властива тільки людині, тварини позбавлені цієї здатності, хоча у них і існують її зачатки у вигляді навмисних дій, детермінованих можливістю появу актуальної потреби. Поведінка комах, риб, рептилій визначається головним чином інстинктами - вродженими механізмами, такими, що динамізують, направляють і контролюють цю поведінка. У птахів, ссавців і нижчих приматів контроль поведінки з інстинктів зміщується на механізми научіння. Поведінка людини визначається в основному розумової діяльністю. Динамізуюча функція інстинкту полягає в спонукання до дій, підвищення загальної активності. Направляюча роль інстинкту полягає у визначенні чіткої послідовності необхідних дій. Функція контролю дозволяє оцінити успішність діяльності, тому що кінцевий результат жорстко зафіксований в спадковій програмі інстинкту. Інстинкти у людини збереглися, однак вони не можуть спрямовувати та контролювати ефективність його поведінки. Повернення до інстинктів для людини закрито назавжди. Вольова діяльність регулюється мотивами - усвідомленими цілями поведінки та раціональної програмою їх здійснення.
Поряд з біологічними в людини існують, і зазвичай домінують власне людські потреби. Потреба - це нужда в тому, без чого організм не може нормально розвиватися і існувати. Однією з перших, є класифікація людських потреб Епікура (III-IV століття до н. е.). Епікур розмежовує три групи потреб: природні та необхідні (в їжі, питті); природні, але що не є необхідними (статеві бажання); ні природні, ні необхідні (бажання слави, патологічно посилені потреби перших двох типів - пристрасті).
Вольовий акт має своїм джерелом актуалізацію потреби. Субєктивно це переживається як неясне відчуття нестачі чогось важливого і необхідного. Обєкт потреби на даному етапі вольового процесу не усвідомлюваний. Другим етапом вольового акту є формування мотиву - усвідомлення змісту потреби, розуміння того, що, власне, треба. На третьому етапі вольового акту відбувається боротьба мотивів. З усіх можливих у даний момент обирається той напрямок діяльності, який адекватний найбільш важливій потребі. Крім того, визначається такий спосіб досягнення мети, що відповідає нормативним уявленням індивідуума. На четвертому етапі вольового процесу формується план дій і приймається рішення діяти (здійснюється вольове зусилля). Нарешті, пятим етапом є реалізація наміченого плану, зовнішня діяльність у напрямку цілі, узгоджуються з реальними і мінливими обставинами.
2. Психопатологія волі
Вольова поведінка завжди зумовлюється основними потребами, цілями, інтересами, об`єкти?/p>