Порушення волі
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?сть і безпорадність.
Гіпобулія є проявом депресивного синдрому. Придушення потягів при депресії - тимчасове. Купіювання нападу депресії призводить до відновлення інтересу до життя, активності.
Парабулія - патологія поведінки, яка випливає з порушення механізмів формування мотивів. Мотив при цьому не формується або є неадекватним внутрішній природі потреби. Відхилення у поведінці можуть бути такими як:
- імпульсивні, реактивні і безглузді дії кататоничених пацієнтів. Ясні мотиви поведінки тут відсутні, це безмотивна дії;
- неправильні дії, обумовлені обманами сприйняття і маренням - тут мова йде про психотичної мотивації поведінки;
- зниження рівня мотивації, регресія особистості. Так, вживання алкоголю і наркотиків буває повязане з потребою в емоційній рівновазі - засмутився і випив.
- надмірний рівень мотивації, коли індивід ставить собі над завдання, перфекціонізм. Результати діяльності найчастіше бувають нікчемними. Як кажуть у таких випадках, найкраще - ворог хорошого. Недосяжні цілі паралізують активність, викликають страх невдач, страх перед дією, не приносять задоволення від реально досягнутого;
- мотиви поведінки, метою яких є самовиправдання. Властива невротикам, які не бажають розлучитися з ілюзіями стосовно себе.
- переважання зовнішньої мотивації поведінки, підвищена сугестивність. Розрізняють первинну сугестивність - надмірну сприйнятливість до самонавіювання і гіпнозу. На цій основі може формуватися залежність пацієнта від лікаря. Лікар стає ніби відсутньою частиною особистості пацієнта.
Парабулії не розглядаються як самостійні захворювання, а є лише симптомом. Причинами виникнення патологічних потягів бувають грубі порушення інтелекту (олігофренія, тотальне слабоумство), різні форми шизофренії, а також психопатії (стійкі дисгармонії особистості). Крім того, розлади потягів бувають проявом порушення обміну речовин (наприклад, поїдання неїстівного при анемії або вагітності), а також ендокринних захворювань (підвищення апетиту при діабеті, порушення сексуальної поведінки при дисбалансі статевих гормонів).
3. Порушення потягів
Імпульсивні потяги спрямовані на цілі, які заперечуються свідомістю і реалізуються без опору, хоча і з наступною критичною їх оцінкою. Імпульсивні потяги виникають як напади, нездоланні, тривають кілька годин, днів, нерідко періодично повторюються. Під час нападу пацієнт зазвичай захоплений потягом, який ідентифікується з його Я. Спонукання здорової частини особистості загальмовані, згадуються як щось далеке, чуже, якщо згадуються взагалі. Після виходу з хворобливого стану оцінка потягу змінюється - тепер вже він сприймається чужим особистості, чимось стороннім, їй невластивим. По суті, ми зустрічаємося тут з феноменом подвійної особистості. В одному індивідуумі ніби існують дві полярні особистості, тільки діють вони поперемінно. Наслідком їх антагонізму є боротьба мотивів на початку нападу імпульсивного потягу. До числа останніх відносять діпсоманію, дромоманію, піроманію, клептоманію, міфоманію, копролалію, гіперсексуальні напади; потяг до азартних ігор (гемблінга) також може бути імпульсним.
Діпсоманія - імпульсивний потяг до пияцтва; проявляється періодично повторюваними тяжкими запоями. Початок запоїв повязано з аутохтонними зрушеннями настрою. Після виходу з запою нерідко виявляються великі провали памяті, оскільки значну частину часу пацієнт перебуває в глибокому спянінні. Ймовірно, амнезія почасти обумовлена дією механізмів витіснення. Запої купіюются мимовільно. Діпсоманія розцінюється як симптом деяких захворювань (ціклотіміі, маніакально-депресивного психозу, епілепсії) - епсилон-діпсоматіческій алкоголізм.
Дромоманія (поріоманія, вагобандаж) - періодично виникає нестримний потяг до зміни місць, поневірянням, бродяжництва. Синдром бродяжництва зустрічається при деяких захворюваннях (шизофренії, епілепсії), але частіше спостерігається при неврозах, психопатії, порушеннях розвитку особистості. В динаміці зазначеного синдрому існує певна етапність. Перший, реактивний етап виражається ситуативно обумовленими і психологічно зрозумілими уходами. Другий етап характеризується звичними, фіксованими уходами; поява таких уходів пояснюється також патологічно підвищеними потягами. На третьому етапі уходи та бродяжництво стають нездоланними, імпульсними.
Піроманія - непереборний і невмотивований потяг до підпалів.
Клептоманія - періодично і раптово виникає пристрасть до безцільних крадіжок. Вкрадені речі, зазвичай не мають великої цінності, потім викидаються або повертаються власникові. Крадіжки відбуваються відкрито, без прийняття типових для банального злодійства заходів обережності, так що виявляються майже відразу ж, як і особи, які їх вчинили.
Міфоманія - непереборна потреба до обману, містифікації оточуючих. Подібно клептоманам, міфомани не мають на меті вигоди, більш того, своєю поведінкою сильно підривають собі репутацію. Їх захоплює скоріше не бажання ввести інших в оману, а сама дія, задоволення приносить сам процес написання неймовірних історій. У психологічному плані подібна діяльність ілюструє процес переходу мотиву на ціль - механізм утворення нових, в даному випадку патологічних потреб.
Копролалія - непереборне прагнення вживати в мові цинічні лайки. Зустрічаються при синдромі Жиль де ля Туретта. За своїм походженням лайки або інвективна лексика повязана з магією