Поняття сторін у господарському процесі
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ід податком і збором (обовязковим платежем) слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. [4, част. 2, ст. 2]
Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обовязкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. [4, ст. 1]
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обовязкові платежі).
Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають. З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкових платежів).
Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Таким чином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обовязковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.
Проте кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкції, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною пятою статті 7 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також за наявності підстав, передбачених статтями 51 або 53 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.
Передбачені частиною 6 статті 7 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги щодо надання боржником одночасно із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство плану санації, не застосовуються господарськими судами лише у випадку порушення провадження на підставі статті 51 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
У вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, є достатньою для порушення провадження у справі.
Боржник і сам може звернутися до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. За даними Вищого Господарського Суду України 70 відсотків заяв до господарських судів про визнання юридичної особи банкрутом подається з ініціативи податкової адміністрації.
В умовах нестабільності ринкових перетворень виникає загроза навмисного та фіктивного банкрутства. Тому необхідно їх розрізняти від вимушеного обєктивного банкрутства. Під фіктивним банкрутством визнається подання боржником до господарського суду заяви про визнання його банкрутом при наявності у нього можливостей задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі. У випадках фіктивного банкрутства боржника кредитори вправі вимагати від нього відшкодування спричинених цим збитків. Навмисним банкрутством є неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів, які виникли з вини самого боржника (його посадових осіб, засновників або інших осіб, які діяли за його дорученням).
Банкрутство - тривала та складна процедура. Тому до боржника можуть бути застосовані спеціальні процедури:
позасудові засоби запобігання банкр?/p>