Польсько-українське співробітництво на сучасному етапі
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?і Польща, ні Україна самотужки неспроможні. Як наслідок почали виникати різні ініціативи і пропозиції. Прикладом подібної організації може бути Вишеградська ініціатива (пропозиція Польщі) та Центральноєвропейська зона стабільності і безпеки (пропозиція України), покликані підвищити рівень національної безпеки на субрегіональному рівні.
Нового значення набула так звана ідея міжморя, автором якої є лідер Конфедерації незалежної Польщі Л.Мочульський. Головний зміст ідеї в тому, що країни Східної Європи задля збереження власної самостійності і самобутності мають максимально інтегруватися, щоб їх не поглинули постіндустріальний Захід чи шовіністична Росія. При цьому саме польсько-українські відносини, на думку ідеолога “міжморя”, мають вирішальне значення для реалізації усієї програми [15].
Концепція “міжморя” знаходить відгук в українських колах. Як відомо, кілька років тому Рухзініціював створення Чорноморсько-балтійської співдружності, подібним до якої є план, запропонований Л.Валєнсою “європа-біс”, які виражають втілення даної концепції у життя. Однак згодом стало зрозуміло, що ці плани є недостатніми і що вони не вписуються в контекст загальної архітектури європейської безпеки і є швидше обмежувальним, ніж інтеграційним фактором. Для реального забезпечення своїх національних інтересів у галузі безпеки необхідний могутній і стабільний стратегічний партнер або міжнародна структура. Польща вступила в НАТО, в той час як перспективи України досить примарні. Польща розглядає НАТО як гаранта своєї безпеки. Але й Варшава зацікавлена у стабільності на Сході, у розвитку звязків, передусім з Українською, у запобіганні виникненню нових барєрів у Європі.
Зі здобуттям реальної незалежності Україна намагалася і намагається підтримувати якнайтісніші контакти з Польщею на основі норм міжнародного права. Своєю чергою Польща також усвідомлює стратегічне значення України для своєї національної безпеки і висуває зустрічні ініціативи для зміцнення цих двосторонніх відносин на щонайвищому рівні. Ще з жовтня 1990 року обома сторонами приймалися і ратифікувалися спрямовані на співробітництво документи. Станом на 1994 рік було прийнято 54 таких документів [13]. Відповідно до норм міжнародного права та з метою гарантування національної безпеки обох держав було демарковано українсько-польський кордон і зроблено заяву про дотримання обома сторонами положень Гельсинських угод 1975 року та відмову від територіальних претензій.
Після вступу Польщі до Європейського союзу товарообіг між нашими країнами зріс майже в 10 разів в порівнянні з попередніми роками. Це звязано, насамперед, з тим, що Польща стала основною транзитною країною між ЄС та Українською. А також з тим, що Українські товари дешевші за європейські аналоги. Засмучує лише той факт, що основною статтею Українського експорту залишається сировина для різних галузей європейської промисловості, тобто Україна може перетворитись в сировинний додаток Європи.
Поступово європейські концерни почали розміщувати на нашій території свої виробничі потужності (наприклад німецька фірма Опель, та французька Оріфлейм). Це повязано з тим, що в Європі сировина коштує дорого, як і робоча сила.
Активна співпраця, майбутні угоди у політичній, військовій та економічній сферах матимуть непересічне значення для стратегії розвитку співробітництва та забезпечення національної безпеки обох держав.
4. Проблеми українсько-польського порозуміння
На найвищому рівні зроблено чимало для налагодження українсько-польських звязків, хоч були короткі періоди інертності й застою в цьому процесі, що викликало іноді критичні голоси з боку громадськості. Інтелектуальна українська і польська еліта, давно збагнули й добре розуміють значення добросусідських відносин між обома країнами в поновлюваному європейському домі. Необхідність приязних відносин між суверенними державами - Українською та Польщею пояснюється сьогодні і чисто прагматичними причинами. Перш за все, їх безпосереднім сусідством, з чого випливає низка таких проблем, як спільний кордон і прикордонні звязки, гарантії безпеки, торговельний обмін та економічне співробітництво, питання забезпечення прав національних меншин та ряд інших, більш детальних справ. Добре наладнані стосунки можуть створити сприятливий грунт для суспільно-економічного розвитку та зміцнення міжнародних позицій обох країн [11].
Перешкодою на шляху до повного примирення, широкого порозуміння і єднання обох народів, що гальмує здійснюване на найвищому державному рівні налагодження українсько-польських звязків, є психологічний барєр у вигляді синдрому упередженості, негативних стереотипів, а то й проявів ворожості, породжених драматичними подіями минулого. Понад тисячоліття історія українсько-польських взаємин обіймає як позитивні їх прояви, так і трагічні сторінки. На жаль, в історичній памяті обох народів найміцніше закарбувалися драматичні події останньої світової війни та повоєнних років, причини яких сягають ХХ століття, часу зародження сучасних націоналістичних ідеологій. Такий стан суспільної свідомості поглибили ще роки комуністичного тоталітаризму, який у площині українсько-польських відносин сприяв зміцненню негативних стереотипів. Нині з обох сторін необхідно докласти немало зусиль, щоб і українці, і поляки зуміли перебороти ці стереотипи та без емоцій, обєктивно оцінити спільну історію