Польсько-литовські унії
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Інститут історії, етнології і права
Кафедра історії
Реферат
НА ТЕМУ:
"Польсько-литовські унії"
Виконала
студентка 1-го курсу
Рипаченко Ніна
Перевірив
Войнаровський А.В.
Вінниця 2009
Кревська унія 1385 року
Наприкiнцi ХIV ст. низка зовнiшнiх та внутрiшнiх обставин змусила литовських i польських феодалів розпочати процес обєднання двох держав. Спроби частини польських шляхтичів створити політичний блок з Угорщиною провалились, зростав тиск на Польщу з боку Тевтонського ордену. Литва ж відчувала дедалі більший натиск Московського князівства, яке відверто претендувало на патронат над землями колишньої Київської Русі, виявляло незадоволення запрошенням на новгородський та смоленський княжі столи князів iз роду Гедимiновичiв. Війська Литви, Михайла Тверського, Святослава Смоленського неодноразово оточували Москву, але оскільки в обох таборах було чимало православних, протистояння мiж ними не спричинилося до масштабних боїв. Небезпека загрожувала Литві iз заходу - з боку Тевтонського ордену. Крім того, з 1382 р. Велике князівство Литовське фактично переживало громадянську війну, яка ослабляла державу.
15 серпня 1385 р. в мiстi Крево (Крявас) литовський князь Ягайло (Ягелло) та 11-рiчна польська королева Ядвіга уклали династичний шлюб. Цей союз поклав початок вiйськово-полiтичному блоку двох держав, а в березні 1386 р. Ягайло під іменем Владислава І став королем Польщі. Нове імя він узяв від свого хрещеного батька - князя Владислава Опольського.
За умовами Кревського договору (унії), Велике князівство Литовське зобовязалося навернути до католицької вiри населення Литви, передати Польщі свою казну, сплатити 200 тис. флоринів Вiльгелъму Австрійському за відмову від руки Ядвіги (незадовго до цього вони були заручені), навічно приєднати литовські, бiлоруськi та українські землi до Польщі. Унія була негативно сприйнята багатьма литовськими та руськими аристократами, у тому числі князем Вiтаутасом Кейстутовичем. У 1392 р. опозиціонери домоглися проголошення Вiтаутаса (Вiтовта) довічним Великим князем Литви, що фактично означало анулювання договору в Кревi. Шлюб Вiтовта з дочкою московського князя Василя І та підтримка Литви Тевтонським орденом завадили Польщі продиктувати литовцям свої умови, однак литовський князь залишався васалом останньої. Упродовж 1300 - 1400 рр. хрестоносці здійснили понад 70 походів на землі Литви, а литовці - десь 50 вторгнень у володіння ордену. Але оскільки завоювання словянських регiонiв Великому князівству Литовському знадобилося 32 походи, то логічно дійти висновку, що активнiстъ німецьких лицарів завадила литовським князям заволодіти рештою Русі.
Намагаючись заволодіти частиною земель Московського князівства, Вiтовт вирішив підтримати в боротьбі за владу в Золотій Орді хана Тохтамиша, суперником якого виступав хан Тимур. Литовський великий князь сподівався, що в майбутньому Тохтамиш стане союзником Литви i візьме участь у поході на Москву. Улітку 1399 р. війська Литви, 1600 нiмецъких воїнів, 400 польських лицарів, загони Тохтамиша та господаря Валахії Стефана рушили проти 100-тисячної армії Тимура-Куглука. Битва 12 серпня в гирлі річка Ворскли закінчилася повною поразкою союзних військ: iз пятдесяти князів було вбито двадцять, загинули тисячі вояків. Ослаблення позицій Литви примусило Вiтовта визнати 1401 р. васальну залежність вiд Польщі, що аж ніяк не вiдповiдало інтересам Орди.
Частина князівської знаті в Україні не погодилася iз підпорядкуванням Польщі. Серед незадоволених були Дмитро-Корибуг Олъгердович (князь Новгород-Сіверський), Федір Корiатович (князь Подільський), Володимир i Семен Олелъковичi, Олелько Володимирович i Володимир Олъгердович (Київ). Утім Вiтовт швидко поклав край проявам самостiйностi. Війська Новгород-Сіверського князівства були розбиті, Федір Корiатович утік до Угорщини, а київського князя Скиргайла Ольгердовича отруїли. Однак литовському князю так i не вдалося коронуватись, хоча у вересні 1430 р. для участі в цьому акті до Луцька (Лучеська) прибули високі особи: король Польщі, великі магістри Лiвонiї та Прусiї, московський, тверський i рязанський великі князі, посли з Вiзантiї, Золотої Орди, Волощини, представники Новгорода й Пскова. Коронація була зірвана Владиславом І (Ягайлом), того ж року Вiтаутас помер.
Городельська унія 1413 року
1410 року обєднані війська Польщі та Литви за підтримки українцiв, бiлорусiв, чехів здобули велику перемогу під Грюнвальдом над лицарями Тевтонського ордену. Грюнвальдська перемога дала новий поштовх для оформлення державно-правових відносин мiж Польщею та Литвою. У жовтні 1413 року в замку Городець (на Західному Бузі) була підписана Городельська унія, яка передбачала:
- рух Польщі та Литви до обєднання в єдину державу
- широкі довiчнi повноваження Вiтовта як великого князя литовського
- постійну автономію Литви у відносинах з Польщею
Однак так само в унії зафіксовано: