Політичні і правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?. Переважна більшість членів товариства, за винятком Шевченка й ще кількох, сумнівалися у здатності своїх “мяких” і “поетичних” співвітчизників існувати незалежно.
Погоджуючись щодо загальних засад, учасники групи, однак, розходилися в питанні про те, що вважати першочерговим і найголовнішим. Для Костомарова це були єдність і братство словян, Шевченко палко вимагав соціального й національного звільнення українців, а Куліш наголошував на важливості розвитку української культури. Більшість висловлювалася за еволюційні методи, сподіваючись, що загальна освіта, пропаганда й “моральний приклад”, який вони подаватимуть властям, це найдійовіші засоби досягнення поставленої мети. На відміну від них Шевченко і Гулак представляли думку меншості, згідно з якою лише шляхом революції можна здійснити бажані зміни.
Складена колективно програма товариства “Книга буття українського народу, або Закон Божий” у 109 положеннях за допомогою релігійно-повчальних та історико-публіцистичних аргументів доводила право українського народу бути ініціатором боротьби за національне й соціальне визволення словянських народів з обєднанням їхніх новостворених демократичних республік у федеративну спілку.
Права і обовязки членів Кирило-Мефодіївського братства регламентувалися статутом. Громадську роботу кирило-мефодіївці зосередили навколо освіти народу і піднесення економіки України, видання популярних книжок, запровадження широкої мережі початкових навчальних закладів, готували агітаційні відозви із закликами розгортати національно-визвольну боротьбу.
Заарештовані царськими властями, які вбачали у Кирило-Мефодіївському братстві небезпечну антиурядову організацію, за вироком, затвердженим Миколою І, всі 12 учасників товариства були покарані засланням у різні місця імперії.
Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.
Література
1. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія:навч. посіб.-3-є вид., перероб. і допов.-К.:Знання.-1999.-427с. (ст.58-59)
2. Горбачевський О. Український Іуда
3. Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія:підручник.-К.:ЦУЛ.-2001. (ст.104-105)
4. Грушевський М. С. З ідеології кирило-мефодіївців // Україна: Науковий трьох місячник українознавства.-1914.-Кн.1.-с.78-83.
5. Кирилюк Ф.М., Обушний М.І., Хилько М.І., Корж М.О., Федіренко І.П.
Політологія:підручник/за ред. Ф.М. Кирилюк.-2-ге вид., перероб. і доп.-К.:Здоровя.-2004.-776с. (ст.121-123)
6. Костомаров М.І. Закон Божий (книга буття українського народу).-К.:Либiдь.-1991.-40с. (
7. Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография.-К.:Из-во при Киев. ун-те.-1990.-736с (
8. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки:текст лекцiй; навч. посiб.-К.:Генеза.-1994.-368с. (ст.250-252)
9. Рибалка І. Історія України (частина друга).-1995
10. Рудич Ф.М. Політологія:підручник.-К.:Либідь.-2006.-480с. (ст.62-64)
11. Середницька Г.В. Історія України.-К.:Видавництво А.С.К.-2003.-256 с. (ст. 83-87)
12. Холод В.В. Політологія:лекції; навч. посіб.-Суми:Університетська книга.-2001.-407с. (ст.388-389)
13. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.-К., 1992.-230 с. (
14. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки):підручник.-К.:Либідь.-2002. (ст.111-115)
Додаток 1
Статут Кирило-Мефодіївського товариства 1845 р. кінець 1846 р.
Устав Славянского общества св. Кирилла и Мефодия
Главные идеи
1. Принимаем, что духовное и политическое соединение славян есть истинное их назначение, к которому они должны стремиться.
2. Принимаем, что при соединении каждое славянское племя должно иметь свою самостоятельность, а такими племенами признаем: южно-руссов, северно-руссов с белоруссами, поляков, чехов с [сло]венцами, лужичан, иллиро-сербов с хурутанами и болгар.
3. Принимаем, что каждое племя должно иметь правление народное и соблюдать совершенное равенство сограждан по их рождению, христианским вероисповеданиям и состоянию.
4. Принимаем, что правление, законодательство, право собственности и просвещение у всех славян должны основываться на св[ятой] религии господа нашего Иисуса Христа.
5. Принимаем, что при таком равенстве образованность и чистая нравственность должны служить условием участия в правлении.
6. Принимаем, что должен существовать общий Славянский собор из представителей всех пле[мен].
Главные правила общества
1. Установляем общество с целью распространения вышеизложенных идей преимущественно посредством воспитания юношества, литературы и умножения числа членов общества. Общество именует своими покровителями святых просветителей славянства Кирилла и Мефодия и принимает своим знаком кольцо или икону с именами или изображением сих святых.
2. Каждый член общества, поступая, произносит присягу употреблять дарования, труды, состояние, общественные свои связи для целей общества