Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
Информация - История
Другие материалы по предмету История
оти насилля" також розділилася на "Рух за демократичну Словаччину" (РДС)| на чолі з В. Мечяром та Соціал-демократичну партію.
В жовтні 1991 р. був прийнятий закон про люстрацію. Згідно з ним особам, які в період з лютого 1948 р. по листопад 1989 р. працювали в структурах компартії, органах внутрішніх справ та держбезпеки, заборонялося протягом пяти років посідати керівні посади в будь-яких державних установах.
Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам. У березні 1991 р. ОПН розкололася, і найбільше численна з груп, що відкололися, оформилася в партію Руху за демократичну Словаччину (ДЗДС). Незабаром після цього відбувся розкол у рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадянської демократичної партії (ГДП). У червні 1991 переговори між лідерами Чехії і Словаччини відновилися, але керівництво ГДП уже розуміло, що вони ні до чого не призведуть, і звернулося до розгляду варіанта "оксамитного розводу".
У червні 1992 відбулися загальні вибори. ДЗДС одержав більшість голосів у Словаччині, а ГДП - у чеських землях. Пропозиція ДЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпуск федерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори передало більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 федеральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існування чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існування, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР). Все федеральне майно розподілялось в пропорції 2:1 у відповідності з чисельністю населення. Нерухомість поділялась за територіальною ознакою. Під час перехідного періоду діяли тимчасові фінансова та митна унії. З 1 січня 1993 р. на карті Європи зявилась окрема Чеська Республіка.
Національна рада Чехії вже 26 січня обрала В. Гавела першим президентом країни, а уряд продовжував очолювати В. Клаус.
У Словаччині тільки в лютому 1993 р. було обрано першого президента країни, яким став колишній міністр фінансів Словаччини, голова Федеральних зборів ЧСФР М. Ковач. Урядом Словаччини до березня 1994 р. продовжував керувати В. Мечяр.
Після того, як було створено самостійна держава Чеська республіка, чехи стрімко пішла вгору. З цього часу зміцненням парламентської демократії. Політичний плюралізм, ефективна виборча система дозволяли демократичним шляхом формувати законодавчі та виконавчі органи влади всіх рівнів. Чеська республіка створювалася як парламентська держава. Цей вибір робився свідомо. Політична еліта розумно вирішила, що сильна президентська влада після тоталітарного режиму може послабити розвиток демократичного процесу і сприяти відродженню автократичних тенденцій. Тому президенту відводилася лише роль гаранта конституції та загальнонаціонального авторитета. Він також не бере відповідальності за визначення економічної політики та її здійснення. Першим президентом став Вацлав Гавел, за якого 26 січня 1993 р. проголосувало 109 з 200 парламентаріїв. Урядовий кабінет з представників 5 політичних партій сформував Вацлав Клаус. Опозицію склали соціал-демократи та комуністи.
Улітку 1996 р. відбулися перші загальні парламентські вибори за участю 76,4 % виборців. Із зареєстрованих 80 політичних партій і рухів 16 претендувало на мандати у законодавчому органі. З них лише шість зуміли подолати 5 % -й барєр, у т. ч. Громадянсько-демократична партія (29,6 % і 68 мандатів), Чеська соціал-демократична партія (26,4 % і 61), Комуністична партія Чехії та Моравії (10,3 % і 22), Християнсько-демократична унія Чеська народна партія (8,08 % і 18), Обєднання за республіку Республіканська партія (8,01 % і 18), Громадянський демократичний альянс (6,3 % і 13). Зазнали невдачі Партія пенсіонерів (3,09 %), Вільні демократи (2,05), Лівий блок (1,4), Демократичний союз (2,8). Таким чином, правляча коаліція (ГДП, ГДА і ХДУ ЧНП) отримала 99 місць з 200, а опозиція 101. Парламент очолив лідер Чеської соціал-демократичної партії Мілош Земан. До складу уряду, який сформував В. Клаус, увійшли представники ГДП (8), ХДУ - ЧНП (4) і ГДА (4).
У 1996 р. була сформована друга, верхня палата чеського парламенту Сенат, перші вибори до якого (81 сенатор) відбулися у два тури 22 і 23 листопада. На цих виборах одна третина сенаторів обиралась на 2 роки, друга на 4 роки, а решта на 6 років. Тоді Громадянсько-демократична партія здобула 49,1 % (у першому турі 36,5 % ) і 32 мандати, Чеська соціал-демократична партія 31,8% (20,3%) і 25 мандатів, Християнсько-демократична унія Чеська народна партія 10,7 % (9,9 %) і 13 мандатів, Громадянський демократичний альянс 5,1 % (8,1 %) і 7 мандатів, Комуністична партія Чехії і Моравії 1,9 % (14,3 %) і 2 мандати. Це забезпечило правлячій коаліції 52 місця, Чеській соціал-демократичній партії 25, комуністам 2, а Демократичному альянсу і незалежним по одному місцю. Головою Сенату став представник блоку Християнсько-демократична унія Чеська народна партія П. Пітгарт. Вибори до Сенату 1996 р. відродили традицію д?/p>