Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ців було відправлено 30-тис. військо С. Конецпольського. Йому протистояло 20-тис. військо на чолі з гетьманом М. Жмайлом. Найбільша битва між протидіючими сторонами відбулася в урочищі Ведмежі Лози поблизу Куруквого озера, але, зазнавши значних втрат, жодна з них не отримала перемоги.
Слід зазначити, що такий розвиток подій призвів до посилення поміркованої течії в козацькому середовищі: спочатку від керівництва було усунуто М. Жмайла і гетьманську булаву передано М. Дорошенку, а потім укладено компромісну мирну угоду. За Куруківською угодою всі повстанці були амністовані, реєстр збільшено до 6 тис., щорічна плата реєстровцям збільшувалася до 60 тис. злотих. Проте козакам заборонялося втручатися у релігійні справи, здійснювати морські походи та вести зовнішню політику.
У березні 1630 р. почалося нове повстання, яке очолив Тарас Федорович (Трясило). Повстання швидко охопило Полтавщину та значну частину Лівобережжя. Зазнавши значних втрат, коронний гетьман С. Конецпольський був змушений почати переговори. Була укладена компромісна угода, суть якої полягала в збереженні основних вимог Куруківської угоди та збільшення реєстру до 8 тис.
Новим масштабним виступом стало селянсько-козацьке повстання 1637 1638 рр., яке очолили П. Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. Проте і це повстання завершилося поразкою.
Підсумовуючи сказане, треба зазначити, що основними причинами поразки козацько-селянських повстань були: локальний характер дій, малочисельність лав повсталих, розкол між козацькою старшиною та рядовим козацтвом; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців тощо. Незважаючи на поразку, ці повстання сприяли накопиченню досвіду боротьби, послужили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорили процес формування національної самосвідомості.
6. Понятійний апарат
Братства релігійно національні товариства, які створювали при церковних парафіях члени ремісничих і цехових організацій по містах України в XV XVII ст. Виступили на захист православної віри, української мови та культури.
Брацлавщина історична область України в XIV XVII ст., що займала територію Вінницької та частину Хмельницької областей.
Буковина історична назва території теперішньої Чернівецької області. В давні часи тут жили східнословянські племена тиверців і уличів. У ХХІ ст. Буковина входила до Київської Русі, а у ХІІ ХІІІ ст. до Галицько-Волинського князівства. В XІV XVI ст. перебувала під владою князівства Молдови, з XVI ст. до 1774 р. Туреччини, у 1774 1918 рр. Австро-Угорщини, у 1918 1940 рр. Румунії.
Вальний (загальний) сейм державний орган Речі Посполитої. Складався з трьох станів: короля, сенату і посольської зборні (ізби). Сенат обєднував усіх вищих посадових осіб держави воєвод, каштелянів, католицьких єпископів. Найвпливовішою частиною сейму була посольська зборня (ізба). До її складу входили 170 делегатів послів від земської шляхти.
Волинь територія в басейні приток річок Припять і верхівї Західного Бугу. Нині Волинська область з центром у м. Луцьк.
Галичина історична назва українських етнічних земель, розташованих на північ від Карпатських гір, в басейні річок Дністер, Західний Буг, Сян. Охоплює територію Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (за винятком північної частини), а також Перемишльське, Жешівське, Замойське, Холмське воєводства Польщі.
Закарпаття історична назва українських етнічних земель, розташованих на південних схилах Карпатських гір та в басейні р. Тиси нині територія Закарпатської області.
Запорізька Січ укріплений козацький табір на островах за Дніпровими порогами, військовий та адміністративний центр Війська Запорізького Низового.
Міщани основна маса міського населення, що займалася різними ремеслами, промислами та торгівлею.
Панщина обовязкова праця селян у маєтках пана, власника землі. Панщина як основний засіб і панівна форма виробництва розвинулася у добу середньовічного феодалізму.
Поділля (Подільська земля) історико-географічна область України, що займає басейн міжріччя Південного Бугу і ліву притоку Дністра, охоплює територію сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та невеликої частини Івано-Франківської і Львівської областей.
Література
- Аркас М. Історія України-Русі. Одеса: 2008. С. 128 145.
- Бойко О.Д. Історія України: Посібник. К.: Вид. центр Академія, 2009. С. 105 147.
- Борисенко В.Й. Курс української історії. К.: Либідь, 2007. С. 108 162.
- Грушевський М. Ілюстрована історія України. К.: Наук. думка, 2008. С. 146 223.
- Історія України. Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. К.: Україна, 2009. Т. 1. С. 139 151.
- Історія України в особах (Редкол.: Войцехівська І. та ін.). К.: Україна, 2009. 479 с.
- Політична історія України: Посібник / За ред. В.І. Танцюри. К.: Вид. центр Академія, 2008. С. 81 99.
- Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. К.: Либідь, 2007. Т. 1. С. 345 435.
- Семененко В.И., Радченко А.А. История Украины. Харьков: Торсинг, 2008. С. 106 128.