Політика А. Гітлера
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат
На тему:
Політика А.Гітлера
Виконав
Студент групи КДМ 11
Пущинський Тарас
Адольф Гітлер
Серед ворогів Ваймарської республіки вирізнялися чіткою організацією та дисциплінованістю націонал-соціалісти, керовані Адольфом Гітлером - одним із тих колишніх солдатів, які вціліли у Великій війні, а повернувшись додому, застали революцію, а також зазнали краху військової карєри.
Вступивши у 1919 р. до Німецької робітничої партії, заснованої Антоном Дрекслером, А. Гітлер невдовзі став її лідером. Наступного року партію було перейменовано в робітничу Націонал-соціалістичну партію Німеччини (НСДАП) й прийнято нову її програму з 25 вимог. Серед них були обєднання всіх німців у Велику Німеччину, анулювання Версальського договору, боротьба за нові території, позбавлення політичних прав і громадянства осіб неарійського походження та заборона не-німцям переселятися до Німеччини, свобода релігії, поки релігія не загрожує безпеці держави чи моральним засадам німецької нації, але водночас проти єврейської релігії через її любов до багатства. Проте головним, що відрізняло націонал-соціалізм від інших політичних течій, а НСДАП від інших політичних партій, була расова теорія руху. За цією теорією вищою расою проголошувалися німці - нащадки арійців, а всі інші нації - неповноцінними. Залежно від того, якою мірою нацисти визнавали націю наближеною до арійської раси, залежала подальша її доля. Євреїв, рома (циган), словян та сотні інших націй нацисти вважали ворожими вищій расі й планували їхнє винищення чи перетворення на рабську робочу силу. Території, на яких проживали неповноцінні з точки зору нацистів народи, проголошувалися життєвим простором майбутнього тисячорічного Третього Рейху й мали бути заселені німецькими колоністами. Власне, расова спрямованість німецького націонал-соціалізму найбільше відрізняла його від італійського фашизму, який не мав чіткої расової теорії.
Соціалістична й расова риторика знайшли своє відображення й у партійних символах. У написаній 1924 р. в увязненні за участь у пивному заколоті книзі Майн кампф (Моя боротьба) А. Гітлер писав: Як національні соціалісти ми вбачаємо нашу програму в нашому прапорі. У червоному ми вбачаємо соціальну ідею руху, в білому ми вбачаємо націоналістичну ідею і у свастиці ми вбачаємо нашу місію досягти перемоги арійської людини.
Незважаючи на свою пролетарську назву, партія ніколи не була по-справжньому робітничою. У ній переважали не робітники, а представники середніх верств, невдахи-інтелектуали, безробітні, професійно не зорієнтована молодь. Саме з них А. Гітлер сформував свою особисту армію - штурмові загони СА під командуванням Ернста Рема, а потім і охоронні загони СС під орудою Генріха Гіммлера. В умовах світової економічної кризи нацисти стали здобувати дедалі більше голосів виборців на виборах до райхстаґу: 1928 р.-2,6 % голосів, 1930 р. - 18,3 %, липень 1932 р. - 37,4 %.
А. Гітлер віддавав собі звіт у небезпеці для його карєри відходу виборців від партії, а тому категорично вимагав від Президента республіки П. фон Гінденбурґа, щоб той призначив його канцлером. Неодноразові пропозиції зайняти посаду віце-канцлера А. Гітлер відхиляв. Перспектива приходу до влади лівих не влаштовувала також крупних промисловців і генералітет. У результаті складних переговорів із впливовими німецькими підприємцями, політиками та військовими 30 січня 1933 р. в Німеччині було сформовано коаліційний уряд з представників НСДАП та Німецької народної партії, а А. Гітлера президент П. фон Гінденбурґ призначив канцлером. Це ще не означало встановлення нацистської диктатури.
Готуючись до призначених на 5 березня 1933 р. виборів до райхстаґу, нацисти не гребували найогиднішими методами боротьби проти своїх політичних. В умовах терору й залякування відбулися вибори до райхстаґу, в результаті яких нацисти разом з іншими націоналістичними групами набрали майже 52 % голосів.
Нацистський марш на честь призначення А.Гітлера рейхканцлером (1933 р.)
Уже через два тижні в Німеччині було створено перший концентраційний табір Дахау, який заповнювався тисячами демократів. Улітку 1933 р. було розпущено німецькі профспілки, заборонено всі політичні партії, крім НСДАП. За результатами нових виборів до райхстаґу в листопаді нацисти оголосили, що за них подали голоси понад 92 % виборців.
А. Гітлер досяг вершин влади й не мав наміру ділитися нею з будь-ким, навіть з тими, хто започатковував нацистський рух. 2 серпня 1934 р. помер П. фон Гінденбурґ, і того ж місяця А. Гітлер проголосив себе фюрером (вождем) Третього Райху. Період встановлення нацистської диктатури завершився.
Внутрішня політика режиму
Необхідність подолання економічної кризи і підготовка до війни потребували централізації економіки. Як і у США, СРСР та Італії, в Німеччині запроваджувалося державне регулювання економікою. Підприємства обєднувалися в монополістичні групи, що підпорядковувалися Генеральній раді німецького господарства. Рада підпорядковувалася Міністерству економіки; спілки підприємців були обєднані в корпорацію Імперський стан німецької промисловості. Господарство Німеччин