Політика А. Гітлера
Информация - История
Другие материалы по предмету История
и поділялося на 7 галузей, примусово обєднаних у корпорації: промисловість, енергетика, ремесла, торгівля, транспорт, банківська справа, страхування. Держава встановлювала: плани виробництва (в 1936 р. було прийнято так званий 4-річний план Г. Герінґа), ціни, ринки збуту; існувала карткова система розподілу товарів, стандартизувалися металеві вироби і деталі машин, будувалися автошляхи, канали, оборонні споруди тощо.
Закінчення світової кризи, мілітаризація економіки, звільнення з роботи громадян неарійського походження й заміна їх чистокровними німцями дали змогу значно скоротити безробіття в країні.
Для заохочення німецьких сільських господарів було наказано миловарним заводам та маргариновим фабрикам використовувати у якості сировини лише сало худоби, вирощеної німецькими господарями. Для заохочення споживання масла було підвищено на нього ціну майже в 3 рази і обмежено виробництво маргарину і сільськогосподарських продуктів. Правом володіти землею нацисти наділяли лише німців арійського походження, які зможуть довести документально чистоту своєї арійської крові щонайраніше від 1800 р. Такий господар міг одержати звання бауера з великими пільгами до нього.
Політика щодо сімї визначалася, як і в Італії, необхідністю заохочення народжуваності, адже А. Гітлер планував не лише загарбницькі війни, а й масове заселення окупованих територій. Місцеві органи влади запроваджували знижки в оплаті за воду та електроенергію. Молодим подружжям надавалися безвідсоткові кредити і 1000 райхсмарок, але лише за умови, що жінка не працюватиме. Ці та інші пільги поширювалися лише на арійські сімї й не стосувалися змішаних шлюбів, жінок з комуністичними, соціалістичними та пацифістськими переконаннями, єврейок, рома та інших категорій.
А. Гітлер значну увагу приділяв пропаганді серед населення. Молодь проходила нацистський вишкіл в організації Гітлер-юґенд та численних військово-спортивних таборах. Газети, радіо,кіно, театр, література й музика повинні були вихваляти А. Гітлера та його режим. Було встановлено жорстоку цензуру над усіма німецькими виданнями, з бібліотек вилучалися й публічно спалювалися неугодні нацистам книги.
Спалення нацистами книг Невідємною рисою нацистської диктатури стали масові репресії, зведені в ранг державної політики. У цілому було піддано репресіям понад 3 млн осіб. Якщо комуністів, соціал-демократів та представників інших антинацистських організацій знищували за їхні політичні переконання, то інші люди страждали через свою національність та колір шкіри.
Перші вязні нацистських концентраційних таборів
Євреї, які становили менше 1 % населення Німеччини, були проголошені чи не головними ворогами диктатури. Нацисти поставили за мету вилучити неарійців (євреїв) з громадського життя (нацистське тлумачення неарійців передбачало осіб, що мали батьків чи дідусів євреїв). Євреям було заборонено займатися громадськими справами, викладати в школах і університетах, практикувати лікарями, стоматологами і юристами, в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки й усім жінкам дописували імя Сара, а чоловікам - Ізраїль.
Публічне приниження нацистами євреїв
У цілому в 30-х рр. було прийнято понад 400 законів і постанов проти євреїв. У Німеччині процес витіснення євреїв з економічного, політичного і культурного життя тривав пять років. Дітей виганяли зі шкіл, а студентів з вузів. В ніч з 9 на 10 листопада 1938 р. нацисти влаштували різню, що увійшла в історію як кришталева ніч. По всій Німеччині грабувалися й руйнувалися єврейські магазини, синагоги, цвинтарі. Сотні євреїв загинули, а близько 30 тис. нацисти відправили до концтаборів.
У 1939 р. А. Гітлер власноруч підписав наказ про проведення автаназії (легкої смерті), під дію якого підпадали всі, чиє життя було позбавлене цінності: душевнохворі, хворі на гемофілію, хвороби шкіри, очей, вуха, епілепсію, туберкульоз тощо. Німецька католицька церква, з якою А. Гітлер підписав угоду про співпрацю, проігнорувала послання папи Пія XI про неприпустимість автаназії і насильної стерилізації як втручання у справи Всевишнього й підтримала нацистський вандалізм. Священики, які протестували, також піддавалися репресіям. У Німеччині було обладнано 6 закладів для вбивства хворих. Оскільки основні функції покладалися на СС, то потреба в садистах і мерзотниках стрімко зросла.
Комуністки і соціалістки, пацифістки, рома, єврейки також примусово стерилізувалися. Упродовж 1934-1939 рр. від примусової стерилізації постраждали 320 тис. осіб.