Поетична творчість Юрія Клена
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
Образ Енея в поемі Юрія Клена як втілення українського національного характеру
Якщо в другій частині поеми "Попіл Імперій" перед читачем розгортається масштабна картина "новітнього пекла", наземного, влаштованого сталінським режимом, то в третій йдеться про другий, так само злочинний режим фашистську Німеччину. Третя частина поеми містить численні ремінісценції, зберігає тональність і розмір "Енеїди" І.Котляревського. Як і поему І. Котляревського, цю частину написано пятистопним ямбом і десятирядкового строфою. Для художнього світу "Енеїди" І. Котляревського властиве уособлення українських національних рис у героях поеми Вергілія. Загальні події розвиваються так, як і в поемі Вергілія. Коли греки зруйнували місто-державу Трою, син троянського царя Анхіза і богині Венери Еней зібрав уцілілих троянців і поплив морем до Італії, де мав за повелінням богів Зевса заснувати місто Рим і могутнє царство. По дорозі троянцям трапляється чимало пригод. Поема І.Котляревського відображає історичну долю українського народу. У мандрах троянців після зруйнування Трої, у спільних перебореннях ними труднощів і небезпек відбились драматичні події недавнього минулого України блукання й поневіряння запорожців по світу після знищення військами Катерини ІІ Запорозької Січі. Отже, Еней та троянці наділені рисами українців, а сама поема насичена прийомами бурлеску. Поема, таким чином, представляє химерний, точніше сміховинний варіант "Енеїди" Вергілія. Тому при зустрічі з ліричним героєм поеми Юрія Клена Котляревський, "що на пальцях ямби скандував", на запитання "хто ви?" відповів:
Пане,
Ви не пізнаєте, бо вже ніч,
Котляревського Івана,
Що Вергілія затяг у Січ
І в козацькій шаровари
Зодягнув троянців і римлян". [с. 225]
Проте прохання оповідача провести його в "геєну Вашу, у яку ходив Еней" Котляревський відмовляється виконати і пропонує йому за провідника Енея. Тут використовується пряме цитування:
Але я мого героя
Вам даю, щоб він Вас проводив
По геєні, до якої
Він, сердешний, сам колись ходив
Він же парубок моторний
І хлопчина хоч куди козак. [с. 255]
Спритний, вюнкий Еней повністю зберігає образні характеристики твору Котляревського:
Богу, хтось там, щоб не потонути,
У високі чоботи узутий
Спритно скаче поміж тих баюр
По тих острів очках кучугур...
Обминувши всі ковбані вюнко,
Раптом ставши, витягся він струнко,
Спритний і обсмалений, як чорт,
І відразу склав мені рапорт:... . [с. 257]
Для художнього світу "Енеїди" І. Котляревського характерна гра зі смертю, що виражається у специфічному нанизуванні смертельних випробувань та в комічному їх потрактуванні. Вже з перших рядків з другої частини поеми Юрія Клена, де описана мандрівка по пеклі фашистських таборів, відчувається ця ж характерна риса. Пекло починається прямо по дорозі, "де ті верби". Його сторожить знову цербер триголовий лютий пес, але тут він має іншу природу (згадаймо, що у другій частині Цербер уособлював Леніна, Сталіна, Маркса і Енгельса як зображали засновників марксизму-ленінізму на радянських плакатах). Тут три пащі гавкають по-різному (по-німецьки, угорськи і румунськи). Цербер уособлює фашистську імперію. Триголовий пес зустрів на дорозі Енея і Сівілли за Стіксом. У сміховинній традиції поеми його названо Бровком: Еней злякався Бровка і вже хотів "назад тікать":
Аж баба хліб Бровку шпурнула
І горло глевтяком заткнула
Навчений "попереднім досвідом" Еней у поемі Юрія Клена не розгубився (тепер вже він провідник знайомими йому шляхами):
Але Еней не стратив нервів:
В німецьку пащу, як мастак,
Шпурнув бляшанок пять консервів;
В мадярську, вилаявшись так,
Як лаються у нас в Одесі,
Здихнув сигар пачок із десять.
Румунській, що весь час: "гав-гав"
І ні на хвильку не вгавала,
Бо і собі чогось жадала,
Він тільки дулю показав. [с. 260]
Лайка, доброзичливо-недбале ставлення до ворогів, різноманітні розбишацькі витівки і забавки Енея забезпечують сміхову традицію (до речі, у І. Котляревського Еней мандрує пеклом також у третій частині поеми). Еней сам наголошує на своїй сміховинній вдачі, порівнюючи себе з "поважним" Данте:
"Була у Данта інша вдача, -
сказав Еней. Зірками значить
шляхи він. Він носив бурун.
Дант малював на стінах фрески,
А я даю лише гротески,
Бо я пустотник і жартун." [с. 262]
На подібність сталінського і фашистського пекла автор натякає далі:
Та правда тут і там та сама.
Дається тільки різний сос.
Тож відчінімо правді браму! [с. 262]
У другій частині колами пекла були вязничні камери, кабінети, двори сталінських таборів, у третій фашистських. Методи і способи тортур повторюються (вязнів вішають, мордують у багнюці, грають ними у футбол), що помічає ліричний герой:
"Бачив я канкан той,
мені вже показав це Данте.
Невже ті самі тут і там
Методи й спосіб катування
Якими вичавлять зізнання
Так конче хочеться катам? [с. 277]
Різниця проте існує, і її в своєму гумористичному, сміховинному стилі розк?/p>