Події, при яких до влади в Росії прийшла династія Романових. Характеристика політики її перших представників
Информация - История
Другие материалы по предмету История
3 р., воззєднання України з Росією 1654р.
Прийняття Соборного уложення 1649 року. Впродовж всього правління царя Олексія Михайловича (1645-1676 р.) країна була охоплена дрібними і великими повстаннями міського населення. Необхідно було зміцнити законодавчу владу країни, і на початку 1649 року був прийнятий новий звід законів - Соборне уложення. Якщо безпосередньою причиною створення Соборного уложення 1649 послужило повстання 1648 р у Москві (Соляний бунт) і загострення класових і станових суперечностей, то глибинні причини лежали в еволюції соціального і політичного ладу Росії та процеси консолідації основних класів - станів того часу: селян, холопів, посадських людей і дворян, - а також, що почався перехід від станово-представницької монархії до абсолютизму. Восени 1948 р. в Москві відкрився Земський собор, а в січні 1649 комісія Н.І. Одоєвського представила собору новий кодекс законів, що отримав найменування Соборного Уложення. Уложення було першим друкованим зведенням законів. Соборне Уложення складалося з 25 глав, що включали в себе 967 статей. У ньому були систематизовані правові норми, що діяли й раніше. Крім того, були й нові правові норми. Для зручності главам передує докладний зміст, що вказує зміст глав і статей. Як кодекс права, Уложення 1649 у багатьох відношеннях відобразило тенденції подальшого процесу розвитку феодального суспільства. У сфері економіки воно закріпило шлях утворення єдиної форми феодальної земельної власності на основі злиття двох її різновидів - помість і вотчин. У соціальній сфері Уложення відобразило процес консолідації основних класів - станів, що призвело певної стабілізації суспільства і в той же час викликало загострення класових протиріч і посилення класової боротьби, на яку безумовно впливало встановлення державної системи кріпосництва.
Церковні реформи патріарха Никона. Під час правління Олексія Михайловича в 1653 р. патріархом Никоном були проведені церковні реформи. Вони потрясли Російську Церкву. Патріарх Никон (в миру Микита Мінов) був видатною особистістю. Особистий друг і порадник Олексія Михайловича, він у 1652 р. був обраний патріархом. Никон сприйняв ідеї ченця Філофея про Москву як третій Рим. Після унії з римською католицькою церквою, після падіння Візантійської імперії престиж Константинополя, як центру світового православя, різко впав. У той же час, після зведення московського митрополита в сан патріарха престиж Російської Церкви на православному Сході різко зріс. І патріарх Никон став розвивати ідеї Філофея - він став прагнути до того, щоб Росія, Російська Православна Церква стала центром світового православя. Олексій Михайлович підтримав патріарха, так як в уряду були плани обєднання православних церков України та Балканських країн з Російською Церквою. Отже, патріарх Никон прагнув до того, щоб Російська Церква відігравала ту роль у православному світі, яку грала Константинопольська. Але для цього було потрібно перейти на грецький церковний статут, привести тексти богослужбових книг у відповідність з грецькими зразками. Книгодрукування давало таку можливість. У 1653 р. Никон почав проводити реформу. Російська Церква стала переходити на грецький церковний статут, богослужбові книги мали відповідність з грецькими. Але реформи викликали різкий протест частини суспільства - боярства, духовенства, народу. Прихильники старих обрядів - старообрядці - відмовлялись визнати реформи Никона і закликали повернутися в дореформені порядки. Головою старообрядців став протопоп Аввакум. В цей же час на країну обрушилися голод і моровиця. Народ порахував ці лиха карою Божою за відступ від віри предків. Тисячі селян, посадських людей втікали на Поморя, Північ, в Заволжя, на Урал, до Сибіру. Протопоп Аввакум і його прихильники були заслані на Північ у м. Пустозерск. Там в земляній тюрмі у зоні вічної мерзлоти вони провели 14 років. Але від своєї віри Аввакум не зрікся. За це він і його однодумці були спалені на вогнищі. Патріарх Никон також впав у немилість царя. У 1666 р. на церковному соборі він був зміщений з поста патріарха і засланий під Вологди. Після смерті Олексія Михайловича Никона було дозволено повернутися з заслання. У 1681 р. він помер під Ярославлем. З тих пір єдина Російська церква розколота на дві - Руську Православну Церкву (никоніанскую) і Російську Православну Старообрядницьку Церкву.
Воззєднання Лівобережної України з Росією. У 1654 р. відбулася знаменна подія російської історії - Росія приєднала Лівобережну Україну. Україна в середині ХVII опинилася між трьома сильними державами - Річчю Посполитою, Росією, Османською імперією. У той час умов для створення незалежної української держави не було. Б. Хмельницький і запорізькі козаки розуміли, що їм не вижити в кільці настільки сильних держав, що їм потрібно одна з трьох держав в якості союзника. І козаки союзником вирішили вибрати Росію, але за умови, що вона не буде командувати козаками. Прохання про приєднання до Москви надходили з України з 20 - х рр. Але Польща була для Росії дуже сильним супротивником. Росія долала наслідки Смутного часу і відкрито виступити на стороні запорозьких козаків не могла. У 1653 р. прибули до Москви посли від Хмельницького з звісткою, що українці звертаються до московського царя з останньою проханням. На цей раз Олексій Михайлович зволікати не став. У 1654 р. зібрався Земський собор, на якому було вирішено взяти Україну під свій захист. У 1654 р. у м. Переяславі зібралася рада. Проте ця подія стала причиною ще однієї російсько-польської ві