Події, при яких до влади в Росії прийшла династія Романових. Характеристика політики її перших представників
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ько-литовська інтервенція. По всій Росії почалися виступи проти визнання іноземного царя. Вже на самому початку 1611 міста переписуються між собою, щоб усім прийти у зєднання, збирати ратних людей і йти на допомогу до Москви. Головним ініціатором повстання ... був патріарх Гермоген, за помахом якого, в імя віри, вставала і збиралася Земля. Створюються загони народного ополчення, на чолі яких: рязанський служива людина Прокопій Ляпунов, князь Дмитро Трубецькой і козачий ватажок Іван Заруцький. Вони переслідують мету - вигнати з Москви поляків і відновити православну монархію. Однак перше ополчення своїх головних завдань не вирішило, спроби взяти Москву закінчилися невдачею, і воно перестало представляти реальну військову силу. Восени 1611 за ініціативою земського старости Кузьми Мініна і князя Дмитра Пожарського було створено друге ополчення в Нижньому Новгороді. У серпні 1612 воно підійшло до Москви і зломило опір польських інтервентів. Наприкінці жовтня 1612 земської раттю було взято штурмом Китай-місто, а 26 жовтня капітулював польський гарнізон Кремля. Ополченці урочисто вступили до Кремля. Москва - серце всієї Росії, була звільнена зусиллями народу. Звільненням столиці не завершувалися військові турботи. По всій країні бродили загони польських і литовських шляхтичів і злодійських козачих гетьманів, розбишакували на дорогах, грабували села і захоплювали навіть міста, порушуючи нормальне життя країни. Але першочерговим як і раніше стояло питання про відновлення центральної влади, що означало обрання нового царя. Прецедент вже був: обрання на царство Бориса Годунова.
- Прихід до влади династії Романових. Кінець Смутного часу
Відразу ж після звільнення Москви тимчасовий уряд Дмитра Трубецького і Дмитра Пожарського приступив до підготовки Виборчого Земського Собору. Вже в перших числах листопада по містах і областях Росії були розіслані повістки з закликом, відправити до Москви по десять кращих, міцних і розумних людей від кожного міста для земського ради і для державного обрання. Поступово кількість вибірників, представників всіх станів - від посадських людей до духовенства - досягло півтисячі. У Кандидатів на російський трон було багато, і депутатів розривали між собою прихильники різних партій. Організаторам належало вирішити досить непросте завдання. До складу Земського собору традиційно входила Боярська дума. В умовах, коли в 1611-1612 роках багато хто з бояр співпрацював з іноземцями, домогтися їх участі в роботі Земського собору було вельми проблематично. Шляхом переговорів вдалося досягти компромісу. Сторони погодилися на включення до списку кандидатів на царське обрання пропорційно як діячів Семибоярщини (князів Федора Івановича Мстиславського та Івана Михайловича Воротинського, Івана Микитовича Романова, Федора Івановича Шереметьєва), так і керівників Земського ополчення - князів Дмитра Тимофійовича Трубецького і Дмитра Михайловича Пожарського, Івана Борисовича Черкаського, Петра Івановича Пронського. Дума дала згоду на скликання собору, а Трубецькой і Пожарський відправили у провінцію окружні грамоти, в яких стверджувалося, що бояри нібито силою утримувалися поляками в Москві. Щоб уникнути можливих ексцесів Мстиславський з товаришами відправилися по російських монастирях на прощу. Іншою проблемою влади була наявність в обєднаному ополченні фактичного двовладдя: двох вищих органів влади - Ради всієї землі і Козачого кола, відносини між якими були аж ніяк не безхмарними. Влітку 1611 раптово спалахнув між Радою і козаками конфлікт, який коштував життя одному з вождів руху ополчень Прокопію Ляпунову. Опорою земського руху 1611-1612 років була провінція, яка створилась з виборних повітових людей Рада всієї землі - найвищий орган державної влади під час відсутності царя, Боярської думи і Земського собору. Тому князі Дмитро Трубецькой і Дмитро Пожарський постаралися домогтися як можна більш широкого представництва повітових чинів на виборчому соборі. З цією метою вони відклали термін початку роботи собору на місяць, тому що не всі земські представники прибули до Москви до призначеного терміну 6 грудня 1612 року. Після визволення столиці та відїзду більшої частини дворян і боярських дітей політична вага Козачого кола різко зросла. Козаки були переконані, що тільки обрання нового царя допоможе їм вирішити всі проблеми, і, на відміну від дворян і дітей боярських, навідріз відмовлялися покинути столицю. Всі спроби керівників ополчення відправити їх з Москви під приводом боротьби з отаманом Іваном Заруцьким успіху не мали.
Земський собор почав свою роботу 6 січня 1613. Перші три дні представники присвятили посту і молитві в Успенському соборі Кремля біля трун московських угодників. На четвертий день вони анулювали рішення попереднього собору про обрання на російський престол королевича Владислава й постановили: Іноземні принців і татарських царевичів на російський престол не запрошувати. Слідом за цим було оголошено список восьми московських бояр, з яких належало обрати царя. Керівництво Земського ополчення, судячи з усього, не мало сумніву, що колишні члени Семибоярщини, як служили чужинцям (князь Федір Мстиславський, Іван Романов), які так і відмовилися співпрацювати з ними (князь Іван Воротинського, Федір Шереметьєв), будуть відкинуті членами Земського собору - і не помилилися у своїх розрахунках. Вони, ймовірно, були впевнені, що в сформованій