Погляд із сивої давнини Великого Вітовта
Статья - История
Другие статьи по предмету История
перетину кордону (так має бути між добрими сусідами аби бандит з Великої Дороги не проникав і не “собірал землі” собі, як данину!) хоч Луцька влада подбала про можливість спрощеної процедури переїзду кордону - ніхто не відмітив цього. Ідея і Справа мали свою святочність сучасного - надію на перспективу майбутнього України, Білорусі, Литви у Спільній Європі Єдиного Світу Богів усіх націй, народів, культур, цивілізацій, що Є Вартістю Планети Земля! Не забуваймо, люди!
Раділи і чекали зустрічі з нами дорогі сябри-білоруси: красотою і екскурсіями, концертами і мудрими бесідами у Пружанах, Нясвіжі, Мірі, Новогрудках, Ліді, Гардіні. І села акуратні, мов прибралися до свята гостей: ниви золотом дозрілі, де покошені, а де ще ні; рясні овочеві поля; сіно в копицях та орані і засіяні поля на новий врожай.
Міста наших зупинок радо ділились із Народними дипломатами своїми успіхами в праці, пам”ятками культури старовини і сучасної, як, наприклад Кам”яна гранітна глиба на честь Президента Білорусі Олександра Лукашенка; спорудженням (рахунком підприємця) чарівного моста із символічною красивою скульптурою зустрічі двох хвиль: “Він і Вона” двох річок; як і музеями, що гарно оберігаються і поповнюються історичними і сучасними скарбами - експонатами; соборами і замками, що реставруються замок Сапеги і вже реставрованого замку Радзівіла та всіма музеями, що мали і мають історичну науку і мистецьку вартість. Велика подяка головам міст, супроводжуючим нас представникам влади панам Абрамчику Руслану, Книзі Руслану, Лобановському Андрію, тележурналісту каналу “Мир” пані Балат Ользі, а теж щирому співбесіднику пану Ворану Міколі.
Були “Круглі столи” і концерти. Зокрема на одному диспуті, я пошкодував, що не можу вивчити білоруську мову через білоруське радіо, а тому вивчаю через радіостанцію “Свободу”. Поважного ветерана війни це зачепило: “Не надо етіх... слушать! Луччше встречатся...” На що була відповідь: “Ми ЗА!, щоб білоруська молодь навчалась у литовських університетах і українських та навпаки литовці у Білорусі і Україні.”
Після “круглого столу” ми гарно побалакали із Ветераном про те, що мова рідна не є мачухою своїм дітям, а мамою пригорне, нагодує, навчить і виведе на дорогу миру, мудрості, щасливого життя не тільки у своїй Білорусі, але й в інших країнах, де є білоруська діаспора і прагне, як і українська, литовська слухати-чути радіо та дивитись телепередачі державні рідною мовою, бо щемить кожному рідна мова, а доля інколи розпоряджається тим, що людину занесе далеко-далеко від Неньки. То ж “Свобода” не винна, якщо слухають її, бо лине гарна, мила, добра, мудра білоруська мова; і хочеться її чути. І збагнулося важне, і подякували один одному за розуміння: рідна мова є незамінним Космосом Душі Небом для лету Людини.
Запам”ятався дивовижний парк у Насвяжі чистотою, красою, спокоєм. І, звичайно, щирі сябри-білоруси не скупились на смачні чи то сніданки, обіди, або вечері.
Поклонилися Народні дипломати-місіонери містам Білорусі щирими, сердечними подяками, пам”ятними Знаками, подарунками-сувенірами, історичними дискусіями; історично театралізованою виставою, фольклорний Литовський колективу “Вільнеле” і “Лауксна”, історики і громадські діячі, мистці світлин і телефільмів: К. Уока, Й. Алекневічус, В. Мікалаускас, К. Н. Белчуніне, Р. Сімонайтіс, Л. Пурліне, Г. Аукштікальніс, Р. Батура, Я. Рагускас,. Чесневічус, В. Дарашкевічус, а професійно перекладав - допомагав у спілкуванні українсько-литовською мовою - кальбою Василь Ковпан. Учні-білоруської школи із Вільнюса віншували-святили гаївками, хороводили білоруськими піснями.
Дорогу впродовж 1500 кілометрів і 168 годин завершено. І вже Столиця Литовської Республіки Вільнюс - 22 чи 23 година. Учасники “історичного походу” зібрались у залі (уже Символічно!) “Саюдіса”. Відтак прийшли до памя”тника Гедиміна посвятитися його Духом, поділитись своїм баченням, розумінням і діями для щасливого Майбутнього народів Литви, Білорусі, України і України, Білорусі, Литви! Карб світлин сучасників творців історії нині, залишиться для Дії нащадкам, майбутньому. І ще були розмови, тепла присутність один одному добрий Дух витав у залі і були кавуни українські чи білоруські аби поласувати, і хотілось танцювати, і танцювали під народну музику невтомного Баяніста всієї Дороги - не хотілось розходитися, роз”їдитись по домівках добрим давнім і сучасним людям.
P.S.
Державні мужі: Президенти, Премєри, Голови, Канцлери, Аятоли та Інші Правителі у Світі, як і їхні міністри зобовязані достеменно знати Історію своєї Нації - Творця країни, держави, культури, науки, що, як правило, написаних кровю народу - перемогами і поразками, успіхами і невдачами. І тому Історія Є приоритетно-фундаментально національна традиціями, звичаями, культурою! Треба знати не тільки свою історію, а теж найближчих сусідів: історично спільних доль, народів людської культури, толерантного ставлення, демократичних засад державотворення.
Особливо важно знати психологію і практику тоталітарних вождів: їхні режими, націлені брехнею, шантажем, агресією, провокаціями до близького чи далекого зарубіжжя, теперішнього чи минулого часу - “розумом не збагнути”! Вороже начало - щодень Божий позирає з під чола на твій край “ненаситним оком” писав геніальний Шевченко у поемі “Кавказ”.
Із 525 років існування - початку ХІУ - ХХ століть, Московщина - Російська імперія - СРСР вели 329 років війни! Море крові, море трупів, безмір горя, лиха, біди, калік творила Моксель!