Повстання під керівництвом Роберта Кета
Информация - История
Другие материалы по предмету История
згін селян із землі й захоплення общинних земель підривали порядки общинного землеволодіння й послабляли опір селянської громади натиску дворян-обгороджувачів; багаті селяни, що перетворювалися у фермерів, розкладали громаду зсередини.
В англійському селі центральних і південно-східних графств капіталістичний уклад розвивався швидше. На ці графства приходилася найбільша кількість обгороджених земель, експропрійованих селян і зруйнованих селянських будинків.
Аграрний переворот й успіхи розвитку капіталістичного укладу в селі в XVI ст. прискорили процес розшарування англійських феодалів на старе й нове дворянство, що почалося ще в XV ст. Старе дворянство не могло пристосуватися до буржуазної економіки, що зароджувалася. Джерелом його існування як і раніше залишалася або феодальна рента, одержувана із власників земель, або доход від вигідних посад при дворі короля й у церкві. "Революція цін" привела до різкого зниження реальної вартості звичайних рент, що становили головне джерело доходу старого дворянства. Крім того, скасування монастирів знищило багату й впливову групу знаті - абатів і пріорів, з якої багато світських аристократів були звязані родинними узами. Феодальне дворянство в Англії XVI ст. матеріально зубожіло. Непомірна марнотратність і великі борги, за які звичайно доводилося розплачуватися своєю землею, - такі були риси старого дворянства цього часу. Політичні позиції його були в значній мірі підірвані посиленням абсолютизму Тюдорів і піднесенням нової знаті. У цьому була причина різних антиабсолютистських змов і заколотів, якими супроводжувалося все сторіччя царювання Тюдорів. До старого дворянства належали не тільки представники аристократичних прізвищ, що уціліли після війни Червоної й Білої троянд й репресій Тюдорів, але також і частина аристократії, створеної Тюдорами зі своїх фаворитів шляхом земельних пожалувань. У масі своїй велике дворянство північних графств залишалося феодальним, але й в інших графствах далеко не всі дрібні й середні дворяни порвали із традиційними формами феодальної земельної власності.
Разом із цим багато представників дрібного й середнього дворянства й навіть деяких аристократів, переважно в передові в економічних відносинах графствах, стали швидко перетворюватися в буржуазних землевласників, у так називане нове дворянство, або джентрі. Вони енергійно експропріювали й огороджували общинні землі й селянські наділи, широко застосовували у своїх маєтках працю сільських робітників коттеров і бідних селян у якості найманої робочої сили, переходили до здачі своїх земель в оренду фермерам, вводили агротехнічні поліпшення для підвищення прибутковості своїх маєтків, тісно повязаних з ринком. От як характеризує джентрі кінця XVI ст. один сучасник: "Джентльмени, які звикли воювати, тепер здебільшого стають добрими хліборобами й так само добре намагаються гранично поліпшити свої землі, як фермери й селяни. Коли надходять у їхні руки ферми після закінчення строку їхнього тримання, вони обробляють їх самі або віддають їх тим, хто готовий сплатити дорожче".
В умовах переходу Англії до капіталістичних форм виробництва в сільському господарстві земля ставала обєктом вигідного вкладення капіталу й багаті селяни, городяни й чиновники стали охоче здобувати землю. Багато хто з них у такий спосіб вливалися в ряди нового дворянства, підсилюючи його буржуазні риси. Цьому сприяло те, що в Англії на відміну від інших країн не було станової замкнутості дворянства й дворянами ставали не тільки за походженням, але й за земельним багатством, тому всякий, хто здобував земельну власність у кількості, достатньому для того, щоб вести спосіб життя дворянина, був зобовязаний одержувати від короля дворянський титул. Крім того, у родинах англійських дворян маєток і титул звичайно успадковував старший син (по праву майорату), а молодші сини були змушені наживати собі стан, займаючись ремеслом, торгівлею, мореплаванням або процвітаючи на державній службі й т.п., і часто, розбагатівши, вони купували землі й ставали джентльменами.
Отже, в XVI ст. земельні володіння нового дворянства швидко збільшувалися за рахунок захоплень общинних угідь і селянських ділянок, покупки монастирських земель (після скасування монастирів) і маєтків аристократів, що розорилися. Процвітаючі дворяни нерідко займалися й підприємництвом у сфері промисловості й торгівлі, збільшуючи свій стан. За словами сучасника, доходи джентрі вже наприкінці XVI ст. були в три рази вище, ніж доходи перів (аристократії), єпископів і багатих йоменів.
Поява й підйом нового дворянства мали ще один важливий наслідок. Зацікавленість у розвитку капіталістичних форм господарства зближала нове дворянство із класом, що піднімається, буржуазії. "Земельні володіння цього класу представляли на ділі не феодальну, а буржуазну власність. Ці землевласники, з одного боку, поставляли промислової буржуазії необхідні для існування мануфактур робочі руки, а з іншого боку, були здатні додати сільському господарству напрямок, що відповідає стану промисловості й торгівлі". Так в XVI ст. почав складатися союз буржуазії й нового дворянства, що зіграв важливу роль у розвитку Англії XVIXVII ст.
В умовах аграрного перевороту XVI ст. і формування капіталізму в селі підсилився процес майнового й соціального розшарування селянства. Як ми вже відзначали, деякі заможні селяни переходили до оренди землі у дворян й експлуатації найманої праці, перетворюючись у такий с?/p>