Племінна структура суспільства епохи бронзи
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?матів зайшла у лісостепове Правобережжя, на територію місцевих землеробських племен, у тому числі словянських.
Із сарматами повязаний великий період в історії Україна. Протягом шести століть вони панували в степах Північною Причорноморя. Давні автори відзначали спорідненість сарматів і скіфів, мова яких належала до північно-східної групи іранських мов. Економічні й культурні звязки з грецькими та римськими містами Північного Причорноморя сприяли поглибленню у сарматів процесу формування станово-класового суспільства, посиленню племінної знаті. Проникнення їх у причорноморські міста і навіть входження в правлячі династії Боспорського царства призвело до сарматизації античної культури.
Від середини III ст. н. є. сармати втрачають провідне становище в причорноморських степах. У цей час тут зявились вихідці з Прибалтики готи. Вступивши в спілку з місцевими племенами, серед яких були й алани (одне з сарматських угруповань), готи здійснювали спустошливі напади на римські міста Північного Причорноморя. А в IV ст. н. е. у степовій Україні зявилися нові кочівники гуни.
Античні міста-держави Північного Причорноморя
Велику роль в історії України відіграли античні міста-держави Північного Причорноморя. Як органічна частина античної цивілізації, вони жили і розвивались у тісній взаємодії з місцевим причорноморським населенням. Останнє, як ми вже наголошували, впродовж цілого тисячоліття відчувало на собі вплив високої античної культури, що знайшло свій вияв у прискоренні їхнього соціально-економічного та культурного розвитку.
Заселення греками Північного Причорноморя відбувалося в умовах формування рабовласницького ладу і відносного перенаселення в Греції. Колонії засновувалися, як правило, організовано. їхали сюди в основному безземельні селяни, ремісники, торговці. Уже в перші століття колонізаційних процесів (VIIVI ст. до н. е.) визначилися грецькі центри, особливо активні у заснуванні колоній. Це насамперед міста малоазійського узбережжя Іонії (зокрема Мілет), а також дорійська колонія Гераклея Понтійська.
В історії античних міст-держав Північного Причорноморя вирізняються два основні періоди. Перший охоплює час з VI по середину І ст. до н. е. й характеризується відносно самостійним життям на базі еллінських традицій і мирними відносинами зі скіфськими племенами. Другий припадає на середину І ст. до н. е. 70-ті роки IV ст. н. е., коли міста-держави поступово потрапляли у сферу інтересів Риму й до того ж зазнавали постійних руйнівних нападів готів і гунів.
У процесі античної колонізації у Північному Причорноморї утворилися чотири основних осередки. Перший це побережжя Дні про-Бузького та Березанського лиманів. У другій половині VII ст. до н, є. греки заснували на о. Березань (тоді півострів) поселення Борисфеніду. В першій половині VI ст. до н. е. на правому березі Бузького лиману, неподалік від місця впадіння його в Дніпровський лиман (поблизу сучасного с. Парутіно Очаківського району Миколаївської області), вихідці з Мілета заклали Ольвію згодом одне з трьох найбільших давньогрецьких міст Північного Причорноморя. її зручне географічне положення сприяло налагодженню тісних торговельних звязків із землеробами Лісостепу та кочовиками Степу.
Другий центр античної цивілізації Півдня України склався в районі Дністровського лиману, де розташовувалися міста Ніконій (поблизу сучасного с. Роксолани Одеської області) і Тіра на західному березі Дністровського лиману, в північній частині нинішнього Білгород-Дністровського (за середньовіччя тут була зведена фортеця). Географічне положення й особливості господарства Тіри обумовлювали її тісні економічні, політичні й культурні звязки з Ольвією та Істрією.
Третій центр сформувався в Південно-Західному Криму. Головне місто тут Херсонес Таврійський (на західній околиці нинішнього Севастополя). Заснували його у 422421 рр. до н. е. вихідці з Гераклеї Понтійської. Протягом усієї античної історії Херсонес був великим економічним, політичним, культурним центром, що справляв помітний вплив на розвиток місцевого тавро-скіфського населення. Крім Херсонесу, в цьому районі Криму розташовувалися також міста Керкинітіда (сучасна Євпаторія) і Калос-Лімен.
Четвертий центр античної культури в Північному Причорноморї виник на Керченському й Таманському півостровах. Тут були побудовані міста Пантікапей (нинішня Керч), Феодосія, Фапагорія (поблизу сучасної станиці Сінна на Таманському півострові), Гермоиаса (нині станиця Тамапська), Горгіппія (тепер Анапа). Всі вони засновані переважно в VI ст. до н. е. вихідцями з іонійських міст. У V ст. до н. е. ці міста обєдналися в Боспорську державу, до складу якої увійшли й місцеві племена.
За формою політичного устрою та адміністративно-територіальною структурою античні міста-держави Південної України були тотожними з грецькими полісами і являли собою (за винятком Боспору) рабовласницькі демократичні республіки. Політичним, економічним і культурним центром держави було місто, навколо якого знаходилась хора (сільськогосподарська округа).
Протягом усієї своєї історії міста-держави Північного Причорноморя підтримували тісні культурні, економічні й політичні копіями з Грецією та Римом. Залежність від метрополії спричинювалася до суперечностей, які подеколи переростали в справлені воєнні конфлікти. Так, причорноморські міста-держави у V ст. до н. е. входили до складу Афінського морського союзу, а згодом брал