Підприємництво: сутність, види, роль у ринковій економіці
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
дичними особами.
До основних обєднань підприємництва можна віднести: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.
Концерн - це багатогалузеве акціонерне товариство, що контролює підприємства через систему участі. Концерн здобуває контрольний пакет акцій різних компаній, що є стосовно нього дочірніми. У свою чергу ті компанії також можуть володіти контрольними пакетами акції інших акціонерних компаній, нерідко розташованих в інших країнах.
Асоціації - мяка форма добровільного обєднання економічно самостійних підприємництва, організацій, що одночасно можуть входити в інші утворення. До складу асоціації, як правило, входять односпеціалізовані підприємництва й організації, розташовані на визначеній території. Основна мета створення асоціацій - спільні рішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних і інших задач.
Консорціум - це обєднання підприємців з метою спільного проведення великої фінансової операції, наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). Таке обєднання підприємців має можливість укласти засобу у великий проект, при цьому значно зменшується ризик, що виникає при великих вкладеннях, тому що відповідальність розкладається на безліч учасників. В умовах науково-технічної революції консорціуми виникають у нових галузях і на стику різних галузей і передбачають проведення спільних наукових досліджень.
Синдикат - обєднання збуту продукції підприємцями однієї галузі для усунення зайвої конкуренції між ними.
Картель - це угода між підприємствами однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, про розділ ринків збуту, частках у загальному обсязі виробництва й ін.
Новою організаційно-економічною формою підприємництва служать фінансово-промислові групи (ФПГ). Вони являють собою обєднання промислового, банківського, страхового і торгового капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств і організацій.
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЙОГО РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
2.1 Сутність підприємництва, його ознаки і функції
У відповідності до чинного законодавству підприємництво - це самостійний господарюючий субєкт, який виробляє продукцію, виконує роботи та надає послуги з ціллю задовольняння громадських потреб та отримання прибутку.
Підприємництво як юридична особа повинне відповідати певним вимогам, які встановлюються законодавче державою. До ознак юридичної особи відносяться:
- наявність свого майна;
- самостійна майнова відповідальність;
- право придбати, користуватися, розпоряджатися власністю;
- право бути позивачем та відповідачем від свого імені;
- мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.
До підприємництва, як господарюючого субєкту предявляються певні організаційно-економічні вимоги. Воно повинне діяти на основі певних правил та процедур. До таких вимог належать:
- кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування;
- мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль.
Підприємництва різняться між собою за розмірами, управління і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління - обєктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.
Виокремлюють кілька функцій управління. Структура цієї моделі містить два елементи:
елемент керуючий;
елемент виконавчий.
Керуючий елемент сприймає:
- через вхідний канал імпульс із зовнішнього середовища
- через канал зворотного звязку імпульси, що стосуються його власного стану та стану структури системи
На підставі сприйнятих Імпульсів керуючий елемент починає функціонувати. Спочатку він визначає конкретне (кількісне) значення вихідного параметра , тобто формулює мету діяльності системи. Потім він виробляє імпульс і надсилає його виконавчому елементу (ефектору). Цей імпульс має характер команди.
Під впливом команди керуючого елемента та зовнішніх перешкод ефектор починає своє функціонування. Результат його діяльності - вихідний імпульс. Але перш ніж надіслати його у зовнішнє середовище, ефектор інформує керуючий елемент про виконання одержаної командир через канал зворотного звязку. Узгоджуючи прийняту від ефектора інформацію з визначеною метою діяльності системи, керуючий елемент знову починає функціонувати.
Якщо результати діяльності ефектора збігаються з метою, то ефектор одержує команду надіслати вихідний імпульс у зовнішнє середовище. У разі незбігу керуючий елемент виробляє нові команди, якими спрямовує дії ефектору. Отже, у структурі системи керуючий елемент виконує цілком конкретні функції.
По-перше, він визначає мету функціонування. Оскільки тієї самої мети можна досягти різними способами, керуючий елемент мусить вибрати один із них. При цьому під способом досягнення мети розуміють розробку алгоритму трансформаційного процесу, а опрацювання способу досягнення мети передбачає визначення впорядкованих операцій, тобто того, що повинні робити члени трудового колективу задля досягнення мети. Відтак керуючий елемент виконує функцію планування - процесу визначення мети діяльності, передбаченн?/p>