Першопочатки людського життя на території України
Информация - История
Другие материалы по предмету История
європейських та азіатських націй.
На той час в Україні існували три етнічно-культурні зони, в яких населення, вірування і господарство мали свої характерні риси. У північно-східній частині України жили нащадки неолітичних племен, а також південна частина величезного праугрофінського етнічного масиву. Всі вони розвивалися повільніше, зазнавали менше культурних та етнічних впливів. У степовій зоні від Дону до Дунаю жили кочові та напівкочові племена, частково місцеві, індоіранські, частково ті, що прийшли з Кавказу та східних степів.
На Правобережжі Дніпра, в Наддністрянщині, на Волині та Поділлі мешкали індоєвропейські племена з давніми традиціями землеробської культури, серед яких були предки прасловян. Лінгвістичні та археологічні дослідження доводять, що землі між Сяном на заході і Дніпром на сході, Припяттю на півночі та Карпатами на півдні були прабатьківщиною словян. Тут уже в середині II тис. до н.е., як вважають вчені, починається формування прасловянських племен, походження яких повязується з консолідацією частини племен, які ще на початку II тис. до н.е. відділилися від індоєвропейського масиву, їхня мова, матеріальна культура і вірування мали багато спільних рис. їм належить тшинецько-комарівська культура, що увібрала в себе елементи інших культур (сусідніх праугрофіннів та прибалтів на півночі, прафракійців, індоіранців на півдні). Але у більшості археологів словянське коріння у тшинецько-комарівській культурі викликає сумнів. Історію прасловян вчені поділяють на два періоди: ранній (протословя-ни) та пізній.
Ранній (XVIXI ст. до н.е.) був періодом консолідації прасловянських (протословянських), в основному індоєвропейських, племен. Йому відповідали тшинецька, комарівська та білогрудівська археологічні культури. Племена, що залишили ці культури, жили на берегах річок та озер у наземних і напівземлянкових житлах, збудованих переважно із дерева. Ці племена займалися землеробством і скотарством. В орному зем-леробстві використовувалися тяглові тварини (бики), деревяні рала, кремяні та бронзові серпи, кісткові, рогові та камяні мотики, зернотерки та ін. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виробляли посуд для збереження зерна, розводили велику рогату худобу, коней, свиней, кіз.
Розвинутими були прядіння і ткацтво, виготовлення камяних і кремяних знарядь праці. Посуд ліпився вручну (без гончарного круга). Кераміка вражає багатством форм і орнаментації. Широко використовувалася бронзова зброя, менше знаряддя та прикраси.
Поховальні обряди були різноманітними, адже протословяни формувалися із племен шнурової кераміки, прафракійців, нащадків трипільців. Померлих ховали у скорченому чи випростаному положенні або спалювали (кремація). Над померлими насипали кургани або ховали їх в ґрунтових могильниках, нічим на поверхні не позначених. Прасловяни вірили у потойбічний світ і клали в могилу зброю, знаряддя праці, прикраси, посуд з їжею. Зустрічаються поховання родової знаті. Поховальні памятки свідчать про наявність у ранніх прасловян (протословян) культу померлих, культу предків. У часи пізньої бронзи він насичений багатою обрядністю. Поряд з цим зявляються землеробські культи та вірування: культ вогню, сонця, домашнього вогнища, домашніх тварин та ін. Культи і вірування ранніх прасловян наприкінці бронзової доби вже формуються у складну світоглядну систему словянське язичництво.
На початку І тис. до н.е. людина опанувала виробництво заліза, яке широко використовувалося у господарській і військовій справі, що значно підвищило продуктивність праці у землеробстві та ремісництві. Це ще більше загострило соціально-майнову нерівність і розклад родообщинного ладу, посилило роль окремої сімї як господарської одиниці.
Родова община перетворюється на сусідську (територіальну), формуються союзи споріднених племен з власними територіями, виділяється військово-аристократична верхівка суспільства. Зосереджуючи в своїх руках значну владу, вона мала можливість відчужувати багатства, вести війни з метою захисту своєї території, загарбання чужої, пограбування сусідів. Під впливом різних факторів степові кочівники започатковують державні обєднання. На території України на початку І тис. зявляються державотворчі традиції.