Періодизація особистісного розвитку згідно концепції Еріка Еріксона
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
коджало зусиллям жінок досягти позитивної ідентичності. Групи соціальних меншостей теж постійно стикаються з труднощами в досягненні чіткого і погодженого почуття ідентичності.
Нездатність юних досягти особистої ідентичності приводить до того, що Еріксон назвав кризою ідентичності. Криза ідентичності, чи рольове змішання, найчастіше характеризується нездатністю вибрати карєру чи продовжити освіту. Багато підлітків, що страждають від специфічного для цього віку конфлікту, відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності і безцільності. Вони відчувають свою непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість і іноді кидаються убік "негативної" ідентичності - протилежної тієї, що наполегливо пропонують їм батьки й однолітки.
У багатьох, а може бути і у всіх суспільствах певної частині підліткової популяції дозволені і законодавчо закріплені визначені відстрочки в прийнятті ними ролей дорослих. Для позначення цих інтервалів між підлітками і дорослими Еріксон ввів термін психосоціальний мораторій. У багатьох країнах психосоціальний мораторій має форму системи вищої освіти, що дає можливість молодим людям спробувати певну кількість різних соціальних і професійних ролей до того, як вони вирішать, що їм потрібно насправді. Є й інші приклади: багато молодих людей бродяжать, звертаються до різних релігійних систем чи пробують альтернативні форми шлюбу і родини до того, як знайдуть своє місце в суспільстві.
6 стадія - рання зрілість. Шоста психосоціальна стадія позначає формальний початок дорослого життя. У цілому, це період залицяння, раннього шлюбу і початку сімейного життя. Він продовжується від пізньої юності до ранньої зрілості (від 20 до 25 років). Протягом цього часу молоді люди зазвичай орієнтуються на одержання професії і "улаштування".
Основна проблема даної стадії - вибір між інтимністю й ізоляцією. Еріксон використовує термін "інтимність" як багатоплановий і за значенням і по широті охоплення. Насамперед, він має на увазі інтимність як те почуття, що ми відчуваємо до дружини, чоловіка, друзів, братів і сестер, батьків чи інших родичів. Однак він говорить і про власне інтимність, тобто здатність злити воєдино вашу ідентичність з ідентичністю іншої людини без побоювання, що ви втрачаєте щось у собі. Саме цей аспект інтимності (тобто злиття вашої власної ідентичності з ідентичністю іншої людини) Еріксон розглядає як необхідну умову міцного шлюбу. Однак, заявляє він, справжнє почуття інтимності неможливо відчути доти, поки не досягнута стабільна ідентичність.
Головна небезпека на цій психосоціальній стадії полягає в зайвій зануреності у себе чи в униканні міжособистісних відносин. Нездатність встановлювати спокійні і довірливі особисті відносини веде до почуття самітності, соціального вакууму й ізоляції. Занурені в себе люди можуть вступати в зовсім формальну особистісну взаємодію (роботодавець - працівник) і встановлювати поверхневі контакти. Їм також властиво займати позицію відчуженості і не зацікавленості у відносинах з товаришами по службі.
7 стадія - середня зрілість. Сьома стадія приходиться на середні роки життя (від 26 до 60 років); її основна проблема - вибір між продуктивністю й інертністю. Продуктивність зявляється разом із занепокоєністю людини не тільки благополуччям наступного покоління, але також і станом суспільства, у якому буде жити, працювати це майбутнє покоління. Кожен дорослий, за твердженням Еріксона, повинний чи прийняти, чи відкинути думку про свою відповідальність за поновлення і поліпшення усього, що могло б сприяти збереженню й удосконалюванню нашої культури. Таким чином, продуктивність виступає як турбота більш старшого покоління про тих, хто прийде їм на зміну. Гарний приклад у даному випадку - почуття самореалізації в людини, звязане з досягненнями його нащадків. Однак продуктивність властива не тільки батькам, але і тим, хто вносить свій внесок у виховання і керівництво молодими людьми. Творчі і продуктивні елементи продуктивності персоніфіковані в усьому, що передається від покоління до покоління (наприклад, технічні вироби, ідеї і твори мистецтва). Отже, основною темою психосоціального розвитку особистості в другій фазі зрілості є турбота про майбутнє благополуччя людства.
Ті дорослі люди, кому не вдається стати продуктивними, поступово переходять у стан зануреності у себе, при якому основним предметом турботи є особисті потреби і комфорт. Ці люди не піклуються ні про кого і ні про що, вони лише потурають своїм бажанням. З утратою продуктивності припиняється функціонування особистості як діяльного члена суспільства - життя перетворюється на задоволення власних бажань, збіднюються міжособистісні відносини. Це явище - "криза старшого віку" - загальновідомо. Воно виражається в почутті безнадійності, безглуздості життя.
8 стадія - пізня зрілість. Остання психосоціальна стадія (від 60 років до смерті) завершує життя людини. Практично у всіх культурах цей період знаменує початок старості, коли приходиться пристосовуватися до того, що убуває фізична сила і погіршується здоровя, до відокремленого способу життя і більш скромного матеріального становища, до смерті дружини чи чоловіка і близьких друзів, а також до установлення відносин з людьми своєї вікової групи. У цей час фокус уваги людини зрушується від турбот про майбутнє до минулого досвіду.
По переконанню Еріксона, для цієї останньої стадії зрілості характерна не стільки нова психосоціальна криз?/p>