Педагогічна спадщина Неплюєва
Доклад - Педагогика
Другие доклады по предмету Педагогика
перевороти, на думку Неплюєва, не ведуть до спасіння людства. Вирішальна роль в цьому належить моральному вихованню.
Хрестовоздвіженскій храм у Воздвижинську стає для братчиків приходським. Церква, була збудована у давньоруському стилі, із деревяних колод і сам храм являв собою хрестоподібну будівлю. Головною святинею храму, був хрест з оливкового дерева, який М. Неплюєв привіз з Єрусалиму у 1887 році. Першим настоятелем цієї церкви був отець Сергій, який написав про Неплюєва: ” …самоотверженной работой в лоне православной церкви, заслужил вечную и благодарную память”.
У Братстві вводяться загальні ранкові та вечірні молитви, недільні богослужіння та іншим великим православним святам, вивчення Писання.
Ось приклад їх молитви:
„Господи, любовью наполни сердца всех людей,
Дай нам любовь к добру и правде,
Дай нам жалость к горю ближнего,
В любви мудрость наша, в любви наша тихая радость”.
Але Братство це не тільки прихід і трудова комуна. Братчики обєднуються у декілька „родин”, артілей чи груп по професійних ознаках, названих на честь святих: родина Миколи Чудотворця, родина Іоанна Богослова. У кожну таку „родину” входять декілька простих сімей і незамужніх. Вся „родина” живе в одному гуртожитку, мають загальну їжу, виховують дітей у своєму локальному дитсадку.
Усі важливі рішення приймає Дума Братства (10-20 чоловік), працюючих під наглядом Охоронця, котрим був вибраний Неплюєв. Весь прибуток Братства, після відчислень до фонду розвитку, розподіляється порівну між усіма братчиками , незалежно від професій та посади.
На початку ХХ ст. Братство стає відомим. Люди їдуть до Воздвиженська, щоб побачити життя братчиків із середини. У Братства зявляється велика кількість прихильників. Але зявляються і вороги більше. Але саме через близькість сімї Неплюєва до дому Романових, а Неплюєв належить до старовинного дворянського роду, який починається від боярина Андрія Кобили, родопочатківця династії Романових, Шереметьєвих, Количевих та інших, дозволили здолати цю перешкоду.
16 вересня 1894 року указом Олександра III Трудове Братство одержує офіційний статус і права юридичної особи. Братство швидко росте: якщо у 1890 році там було лише 9 чоловік, то до 1907 року вже біля 500. Розквіт культурної діяльності: усі братчики грамотні , читають книжки та газети, пишуть вірші, малюють, ставлять театральні вистави.
29 грудня 1901 року Неплюєв здійснює безпрецендетний в історій Росії вчинок передає за дарчим актом майже все своє майно, загальною вартістю 1млн. 750 тис. карбованців у повну власність Братства. Територія Братських володінь збільшилась до 181 кв. км.
Братство переживає світову війну і революцію. В радянські часи воно намагається залишити свій господарський та релігійний устрій, маскуючись під різними іменами: комуна, артіль, радхоз. Деякий час це вдається і про них говорять як про найкраще аграрне господарство Росії. Але все ж таки братчики відчувають великий адміністративний тиск влади. У 1924 році починаються репресій спочатку з артелю видаляють сестер Неплюєва Марію та Ольгу, котрі стали головними в братстві. Згодом була заарештована верхівка Братства, включаючи священика Хрестовоздвиженського храма о. Олександра Секундова. Також у 1924 році було зруйновано святиню Братства, Хрестовоздвиженський Храм, а на його місці було збудовано палац культури і встановлено памятник В.І. Леніну. І на закінчення у 30ті роки братчиків висиляють з Воздвиженська по різних місцях проживання.
Імя Неплюєв стало повертатись до історичної памяті лише з 1990-х років, завдяки зусиллям потомків братчиків. Вивчення Неплюєвської спадщини тільки почалось але вже звернуло на себе велику увагу професійних істориків, літераторів, діячів культури. В наш час про нього написані наукові праці, надруковані статті. Про Неплюєва знято документальний фільм.
Микола Миколайович Неплюєв був тісно повязаний і з нашим рідним містом.
В місті Глухові на кошти Неплюєв був побудований ліцей, який згодом був переданий у дарунок місту. Пізніше цей ліцей був перетворений в корпус учительського інституту (нині центральний корпус глухівського педагогічного університету імені О. Довженка). Ще однією памяткою архітектури створеною Неплюєвим є його будинок, який теж був переданий к розпорядження до місцевої влади (зараз, будинок районної державної адміністрації). Видатна постать мецената, землевласника, а на самперед видатного педагога Миколи Миколайовича Неплюєва, має право зайняти місця на ряду з іншими загально відомими для нас Терещінками та Ушинським, завдяки своєму новаторському підходу до виховання справжніх патріотів своєї землі.