Парки та сади Чернігівщини
Курсовой проект - Туризм
Другие курсовые по предмету Туризм
ватися в 60-х роках XX ст. в Естонії. Ініціатором цього руху стає на той час Тартуський гурток охорони природи (1958 рік створення) - студентське природоохоронне товариство.
Отже, історія організації пізнавальних маршрутів у природу налічує більш як півстоліття. Як правило, їх маршрути прокладаються в найцікавіших або унікальних куточках природи, їх найдоцільніше прокладати поблизу заповідників, курортно-рекреаційних зон [5, 52].
Наводимо деякі методичні рекомендації щодо організації екологічної стежини. Основна мета - взаємодія трьох компонентів: рекреації (відпочинку), навчання і виховання. Розробка маршруту екологічної стежини та її облаштування:
- заздалегідь готують копії топографічних карт (топографічну основу);
- нанесення маршруту екологічної стежини здійснюють методом маршрутної окомірної зйомки. Відстань вимірюють кроками і на око, а напрямки (азимути) - за допомогою компаса, прокладаючи азимутальний хід. Під час маршрутної зйомки на екостежці наносять природні предмети по обидві сторони, використовуючи умовні знаки топографічних карт;
- визначають місця зупинок, складають їх комплексний опис, призначений для екскурсоводів і провідників. На основі цих описів складають буклети або путівники;
- маркування екологічної стежини. Прикріпляють до лсрсн кольорові смужки або встановлюють декоративно оформлені стовпчики;
- визначають місця і встановлюють різноманітні аншлаги і стенди, які можуть поділятися на інформаційні, пізнавальні та емоційні;
- складають паспорт стежини, у якому зазначають: місце знаходження, шляхи підїзду, призначення, повний опис зупинок (екскурсійних обєктів);
- складають картосхему екологічної стежини (відзначають початок і кінець маршруту, протяжність, зупинки).
Висновки
В наш час найбільш повно і довговічно краса природи може бути захищена в заповідниках, національних парках та на територіях з особливим статусом охорони. Природна краса заповідних обєктів з часом стає безцінним еталоном, мірою і критерієм прекрасного, великим учителем і натхненням муз, має моральне значення, як притулок, де людина очищається від грішних земних турбот, відпочиває, збадьорюється, стає благородною.
Справжньою окрасою і оазисами чистоти і духовності нашого краю є парки-памятки садово-паркового мистецтва, яких налічується в області 23. Найкращі з них - дендропарк Тростянець та Сокиринський парк.
Дендропарк Тростянець знаходиться у селі Тростянець Ічнянського району. Його площа 204,4 га, підпорядкований Національній академії наук України. Парк у Тростянці заснував Іван Михайлович Скоропадський у 1830-х роках, - нащадок відомого гетьмана Івана Ілліча Скоропадського.
Сокиринський комплекс - чарівний куточок Срібнянщини. До складу комплексу входить парк-памятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Сокиринський та ботанічний заказник місцевого значення Галаганове.
Качанівський парк знаходиться в с. Качанівка. Створення парку почалося з 1770 років. У 1981 році одержав статус історико-культурного заповідника.
Парки, як осередки історії та культури нашого народу, потребують належного догляду та фінансування на їх утримання, адже вони несуть рекреаційне навантаження і повинні надихати нас на добро.
На Чернігівщині досить відомими є декілька історичних пам`яток садово-паркового мистецтва: дендрологічний парк Тростянець, Качанівський парк та Сокиринський парк. Вони мають досить тривалу та яскраво виражену історію. Два з цих парків входять до природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів України як об`єкти загальнодержавного значення. Це дендрологічний парк Тростянець та Сокиринський парк.
На сучасному етапі розвитку цивілізації комплексних підхід до охорони довкілля включає історико-культурну спадщину як складовий елемент, а тому архітектурні пам`ятки, історичні місця, історико-культурні заповідники, якими багата Чернігівщина, доцільніше розглядати разом з природною основою, яку включати до складу культурних цінностей і разом використовувати в екологічному і естетичному вихованні.
Список використаної літератури
- Агальцова В.А. Сохранение мемориальных лесопарков. - Москва: Лесная промышленность. 1980. - 250 с.
- Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2002 рік. - Чернігів, 2003. - 186 с.
- Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. - Київ: Головна редакція УРЕ, 1972. - 780 с.
- Карпенко Ю.О., Графін М.В. Качанівка очима натуралістів. - Чернігів, 2002. - 60 с.
- Карпенко Ю.О., Графін М.В. Зелений туризм на Чернігівщині. - Чернігів, 2003. - 100 с.
- Липа О.Л. Визначні сади і парки України та їх охорона. - Київ: Вид-во Київського університету, 1960. - 174 с.
- Папета С. Доля Качанівського Едему // Хроніка-2000. - Вип. 16. - С. 132-190.
- Петренко Г. Національний історико-культурний заповідник Качанівка, Ічня, 2001. - 19 с.
- Природно-заповідний фонд Чернігівської області / За заг. ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів, 2002. - 240 с.
- Старовинні парки Чернігівщини. - К., 2001. - 54 с.
- Тарновський М. Качанівка // Хроніка-2000. - 1997. - Вип. 19-20. С. 88-234.
- Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. -1005 с.