П. Буагільбер: Критика меркантилізму та захист сільського господарства. Теорії цінності, багатства, грошей
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
П. Буагільбер: Критика меркантилізму та захист сільського господарства. Теорії цінності, багатства, грошей
Вступ
Науковий напрям в буржуазній політичній економії, відомий як класичний, виник в період зародження і затвердження капіталістичного способу виробництва. З 16 ст в Англії феодальний устрій вступив в стадію розкладання, в його надрах стали бурхливо розвиватися капіталістичні стосунки. В результаті грабіжницького процесу експропріації селянство позбавлялося землі і поповнювало армію найманої праці. Відбувалося обуржуазнювання землевласників, зявлялося нове дворянство, яке орієнтувалося на фермерське господарство капіталістичного типа, розглядаючи його як джерело грошових доходів, комерційної ренти.
Капіталістичні стосунки розвивалися і в промисловості. Мануфактурне виробництво поширилося в суконній і гірській справі, кораблебудуванні, металургії і бавовняній промисловості. Важливою сферою застосування капіталу стала зовнішня торгівля. Англія, відтіснивши Іспанію, Голландію і Францію на зовнішніх ринках, починає створювати свою колоніальну імперію. Колоніальний грабіж став важливим джерелом збагачення англійської буржуазії.
Маркс відзначав, що перемога буржуазії в Англійській революції 17 ст була перемогою нового устрою. Капітал підпорядковує собі економіку, перетворює всі суспільні стосунки. У торгівельній політиці панував меркантилізм. З розвитком мануфактурного капіталізму виникли нові джерела прибутку. У 18 ст виявилося протиріччя між теорією і практикою. Підпорядкування торгівельного капіталу промисловому вимагало заміни доктрини меркантилізму, що ідеалізував сферу обертання і що доводив, що прибуток приносить лише зовнішня торгівля, а єдиним виглядом багатства є золото і срібло.
Промисловій буржуазії потрібні були свої ідеологи, що обгрунтовують перевагу капіталістичного виробництва перед феодальним. Цю місію виконала класична буржуазна політична економія. К.Маркс писав, що завдання цієї школи полягало лише в тому, щоб показати, яким чином багатство отримується в рамках стосунків буржуазного виробництва, сформулювати ці стосунки у вигляді категорій і законів і довести, що ці закони і категорії набагато зручніше для виробництва багатств, чим закони і категорії феодального суспільства.
На відміну від меркантилістів, які займалися узагальненням поверхневих явищ, що відбуваються у сфері обертання, економісти класичної школи вивчали внутрішні економічні звязки капіталізму, що прийшов на зміну феодалізму. Обєктом їх дослідження стало матеріальне виробництво. Справжня наука сучасної політичної економії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обертання до процесу виробництва, писав К.Маркс. Він підкреслював: Відмічу раз і назавжди, що під класичною політичною економією я розумію всю політичну економію, починаючи с У.Петті, яка досліджує внутрішні залежності буржуазних стосунків виробництва.
Економісти-класики внесли істотний вклад до розвитку економічної науки. Їх учення зявилося одним з джерел ідей марксизму.
Формування класичної політичної економії було підготовлене розвитком капіталізму. Її першими представниками були Уїльям Петті (1623-1687) в Англії і Пьер Буагильбер (1646-1714) у Франції. Обидва вони зробили спробу звести вартість до праці і тим зробили вирішальний крок у бік трудової теорії вартості, що шукала джерело капіталістичного багатства у сфері виробництва.
- Зародження класичної політичної економії. Загальна характеристика
Причини появи класичної політичної економії
В ході формування основ ринкових економічних стосунків в Західній Європі і Америці ставало усе більш очевидним, що державне втручання в економіку - не єдиний засіб у формуванні багатства держави і досягненні узгодженості у взаєминах господарюючих субєктів на внутрішньому і зовнішньому ринках.
П. Самуельсон відзначає, що витіснення доїндустріальних умов системою вільного приватного підприємництва, сприяючи розкладанню меркантилізму, стало одночасне вихідним пунктом настання умов повного laissez faire . Це означає вимогу повного невтручання держави в економіку, в ділове життя - економічний лібералізм.
З кінця 17 - початка 18 століть ця ідея стала девізом ринкової ліберальної економічної політики. Саме з того часу зароджується нова теоретична школа економічної думки. Пізніше її назвуть класичною політичною економією. Класична школа повела рішучу боротьбу з протекціоністською політикою меркантилістів. Вона протиставила емпіризму меркантилістів - професіоналізм, досягнення науки того часу, розвернула фундаментальні теоретичні дослідження.
По суті класики заново сформулювали предмет і метод вивчення економічної теорії. Зростання мануфактурізациі (а потім індустріалізації) висунуло на перший план промислове виробництво, яке відсунуло торгівельний і позиковий капітал. Звідси як предмет вивчення на перше місце висувалася сфера виробництва.
Як метод вивчення і економічного аналізу були упроваджені новітні методологічні прийоми, які забезпечили досить глибокі аналітичні результати, меншу міру емпіричності, описовості, поверхневості в осмисленні господарського життя.
За часів старогрецьких філософів термін економі?/p>