Оцінка фінансового стану комерційного банку
Контрольная работа - Банковское дело
Другие контрольные работы по предмету Банковское дело
? і найповніше відображає фінансово-економічні аспекти діяльності банківських установ. За методикою Кромонова рейтингова оцінка діяльності банків складається поетапно.
1) На основі даних балансу банку визначаються його абсолютні параметри, а саме:
параметри капіталу;
параметри зобовязань;
параметри активів.
2) Шляхом співвідношення зазначених параметрів обчислюються параметричні коефіцієнти:
к1 - це генеральний коефіцієнт надійності
к2 - це коефіцієнт миттєвої ліквідності
к3 - це крос-коефіцієнт
к4 - це генеральний коефіцієнт ліквідності
к5 - це коефіцієнт захищеності капіталу
к6 - це коефіцієнт фондової капіталізації прибутку
Розраховується поточний індекс надійності, для чого отримані коефіцієнти нормуються евристичним методом, перемножуються на емпіричну вагу і підсумовуються. Евристичний спосіб нормування полягає в тому, що коефіцієнти всіх банків діляться на відповідні коефіцієнти, так би мовити, ідеального банку, який підтримує на оптимальному рівні співвідношення між надійністю та прибутковістю. Згідно з методикою "оптимально надійним" вважається банк, який має такі значення показників: k1 = 1, k2 = 1, k3 = З, k4 = 1, k5 = 1, k6 = 3.
Інакше кажучи, цей банк повинен:
вкладати в ризикові (робочі) активи кошти в обсязі, що дорівнює власному капіталу;
тримати у ліквідній формі кошти в обсязі зобовязань до запитання;
мати зобовязань утричі більше, ніж ризикових (робочих) активів;
тримати у ліквідній формі та у вигляді капітальних вкладень кошти в обсязі сумарних зобовязань;
мати капітальні активи в обсязі власного капіталу;
мати власний капітал, який утричі перевищує статутний фонд.
4) На підставі кількісних значень параметрів і коефіцієнтів та з огляду на деякі інші критерії окремі банки вилучаються з рангу як такі, що не є повноцінними кредитно-банківськими установами. Остаточно банки ранжуються у рейтинговому списку у порядку зменшення значень їх рейтингових індексів.
5) Розраховується синтетичний індекс надійності, який дає змогу вирівняти спричинені випадковими подіями коливання поточного індексу: відхилення від середнього задає інтервал значень, у якому перебуває досліджувана величина. Отже, різницею між середнім значенням та розміром його середньоквадратичного відхилення є гранична величина, відносно якої показник того чи іншого банку, який залишився у списку, навряд чи може бути меншим.
Але, методиці Кромонова притаманні певні недоліки. Параметр ризикових активів навряд чи можна ототожнювати з параметром працюючих активів, адже до останніх належать і деякі ліквідні активи.
Встановлені методикою Кромонова еталонні значення коефіцієнтів k1, k3, k4 викликають сумнів. Так, генеральний коефіцієнт надійності k1, який дорівнює 1, означає, що ризикові активи банку повинні дорівнювати розміру власного капіталу. Однак на практиці платні пасиви кількаразово перевищують власні кошти банку. Якби банк оперував робочими активами, що приносять прибуток, в обсязі власного капіталу, то дуже швидко став би збитковим, оскільки не зміг би відшкодовувати собівартість залучених коштів. Сумнівним є і розмір коефіцієнта k3, шо стимулює банки вкладати в робочі активи лише третину від сумарних зобовязань, а не всі залучені кошти (за вирахуванням обовязкових та інших резервів).
Окремо взятий генеральний коефіцієнт ліквідності k4 стимулює банки займатися капіталізацією своїх активів. Але банківська практика свідчить, що нарощування обсягу капітальних вкладень обертається серйозними проблемами, повязаними з ліквідністю. Із погіршенням ліквідності нерухомість та інші власні основні засоби банку не в змозі забезпечити його зобовязань. Зате в інтегральному показнику надійності Кромонова цілком адекватно враховується значущість зазначених коефіцієнтів. Зокрема, велика питома вага коефіцієнтів k1 і k2 у разі суттєвого зростання капітальних вкладень цілком компенсує поліпшення показника k4 за рахунок капіталізації активів і зумовлює необхідність збільшення суми ліквідних активів банку, що цілком обгрунтовано.
Надійність банку - один із найважливіших показників його фінансового стану. Саме останньому слід надавати першочергове значення у рейтинговій оцінці. Пріоритетність використання цього показника зумовлюється такими факторами:
1) Розмір власного капіталу банку - найбільш стійка і відносно стала частина його пасивів, яка найменше зазнає впливу зовнішніх факторів.
2) Власний капітал відіграє роль страхового фонду, що гарантує збереження інших коштів.
3) Завдяки своїй стійкості власний капітал є джерелом ризикових операцій, які приносять найбільший прибуток банку.
Іноді можна почути, що застосовувати вагові коригувальні коефіцієнти для рейтингової оцінки недоцільно.
1.2.3 Методика рейтингової оцінки за системою СAMEL
Інформація про банки, що нині поширюється різними джерелами, у кращому випадку подається як велика кількість таблиць, у яких наведені різні параметри та коефіцієнти. Навіть досвідченому аналітикові деколи буває важко розібратися у цілому вирі інформації. Тому виникає необхідність розробки і впровадження системи визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) банків в Україні.
Завдання визначення рейтингу полягає не в тому, щоб розставити банки в шеренгу "за зростом", а в обєктивній оцінці стану як великого, так і малого банку з єдиної точки зору.
Система рейтингу банків має включати в