Оцінка вартості об’єкта авторського права - комп'ютерної програми
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
>Оцінка вартості компютерних програм та баз даних та їх включення в склад активів підприємства дозволяє:
- Збільшити ринкову вартість підприємства;
- Зменшити податок на прибуток;
- Регулювати обсяг амортизаційних відрахувань та створювати фонди на придбання нових обєктів інтелектуальної власності (тобто гроші залишаються на підприємстві);
- Визначити розмір частки при вкладі в статутний капітал у формі обєктів інтелектуальної власності;
- Забезпечити облік усіх активів підприємства;
- Оптимізувати співвідношення активів;
- Визначити вартість обєктів інтелектуальної власності при їх купівлі-продажу;
- Визначити розмір збитку або розмір компенсації з приводу незаконного використання обєктів інтелектуальної власності при реорганізації, ліквідації або банкрутстві підприємства.
Оцінка ринкової вартості програмного продукту (БД) включає себе наступні етапи:
- Збір інформації про обєкт оцінки . На цьому етапі збираються дані про оцінюваний обєкт та визначаються повязані з ним майнові права.
- Аналіз ринку аналогічних компютерних програм (БД). На цьому етапі відбувається аналіз даних, які характеризують економічні, соціальні та інші фактори, які впливають на ринкову вартість оцінюваного обєкта інтелектуальної власності. Під час написання звіту про оцінку збираються необхідні дані про стан ринка аналогічних компютерних програм та закономірностей його зміни.
- Аналіз найкращого та найефективнішого використання. Висновок про найкращий та найбільш ефективний варіант використання компютерної програми робиться на основі зібраної інформації з урахуванням існуючих обмежень, специфіки та типових способів використання подібних обєктів інтелектуальної власності.
- Вибір та застосування методів до оцінки обєкта. Для визначення ринкової вартості оцінюваної компютерної програми розглядаються різні методи, основані на трьох підходах до оцінки (витратному, порівняльному та дохідному). Відбувається аналіз доцільності їх використання в оцінці даної компютерної програми та вибір найбільш надійних в застосуванні методів, на основі яких визначається її ринкова вартість.
- Висновок про вартість обєкта та підготовка звіту про оцінку. На цьому етапі всі результати, отримані на попередніх етапах, зводиться воєдино та викладаються у вигляді звіту, дається висновок про підсумкову ринкову вартість обєкта оцінки.
Підхід до оцінки це загальні способи визначення вартості прав на обєкти інтелектуальної власності, що базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки здійснюється в залежності від конкретного сполучення обєкта оцінки, мети та обраного для цього виду вартості.
Національним стандартом визначено три підходи до оцінки:
- витратний підхід;
- порівняльний підхід;
- дохідний підхід.
Витратний підхід ґрунтується на обліку принципів корисності та заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення обєктів оцінки в поточних цінах і подальше коректування її на суму зносу, тобто за витратами.
Витратний підхід єдиний, який можна застосовувати, коли ОПІВ не призначений для одержання доходу або коли через ті чи інші причини ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОПІВ є унікальними, що продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподатковування витратний підхід є основним при вирахуванні вартості.
Витратний підхід має істотні обмеження під час оцінки ОПІВ зі значним терміном служби через труднощі з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.
Отже, підхід на основі активів для визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншого єдиним інструментом для певного уявлення про вартісну оцінку унікальних ОПІВ або під час постановки прав на ОПІВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.
Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом зіставлення цін нещодавніх продажів подібних обєктів.
Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці повязано з безліччю труднощів і умовностей. Передусім наявність таких труднощів зумовлена тим, що немає навіть двох абсолютно однакових ОПІВ. Країна, вид ОПІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу от лише деякі з позицій, за якими, як правило, обєкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.
Ще однією перешкодою до застосування цього підходу є необхідність враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики й умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише окреслити діапазон, у якому найімовірніше знаходитиметься величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОПІВ на основі цього підходу варто виконувати обережно. Але за наявності достатньої кількості достовірної інформації про нещодавні продажі подібних обєктів ринковий підхід дозволяє одержати резул