Осуществление и защита гражданских прав
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ти встановлена законом або договором чи законом СЦ договором одночасно.
Законодавство не мСЦстить обовязкових вимог, якСЦ мають бути додержанСЦ при встановленСЦ неустойки. Проте, практика вирСЦшення судами господарських спорСЦв мСЦж мСЦж юридичними особами свСЦдчить, що при встановленнСЦ як законноi, так СЦ договСЦрноi неустойки повиннСЦ бути визначенСЦ пСЦдстави СЦ порядок ii стягнення, розмСЦр СЦ вид. Саме цСЦ вимоги розцСЦнюються як СЦстотнСЦ умови неустойки.
Чинним законодавством Украiни частСЦше передбачаються пСЦдстави стягнення СЦ розмСЦр неустойки. Так, ст.8 АПК Украiни надаСФ кредитору право на безспСЦрне стягнення неустойки в разСЦ ii визнання боржником у вСЦдповСЦдСЦ на претензСЦю.
Закон встановлюСФ обовязок боржника сплатити неустойку, не передбачаючи при цьому обовязку кредитора ii стягувати, навСЦть коли для цього СФ достатнСЦ правовСЦ пСЦдстави.
Але, крСЦм кредитора, право на стягнення неустойки належить судовСЦ. Зокрема, арбСЦтражнСЦ суди при прийняттСЦ рСЦшення з господарського спору мають право обертати повнСЦстю або частково у доход державного бюджету передбаченСЦ законодавством санкцСЦi, якщо позивач не предявив вимогу про iх сплату (п.2 ст.83 АПК Украiни).
Як зазначалося вище, у тих випадках, коли неустойка передбачена сторонами в угодСЦ мСЦж ними, тодСЦ законодавець вимагаСФ, щоб ця угода за своiм видом була дво- або багатостороннСЦм договором (ст.ст.41, 178, 179 ЦК Украiни), а за формою письмовою (ст.ст.44, 180 ЦК Украiни).
В тому випадку, коли маСФ мСЦсце позадоговСЦрне зобовязання, його виконання може забезпечуватися лише законною неустойкою, стягнення якоi не залежить вСЦд наявностСЦ чи вСЦдсутностСЦ договСЦрних вСЦдносин мСЦж кредитором СЦ боржником.
Можливими СФ випадки, коли виконання делСЦкатного зобовязання забезпечуСФться неустойкою за письмовою угодою сторСЦн. В цьому випадку йдеться про позадоговСЦрний характер зобовязання, забезпеченого договСЦрною неустойкою.
НайпоширенСЦшим способом забезпечення виконання зобовязань СФ застава. В умовах економСЦчноi кризи, коли вСЦдсутня стабСЦльнСЦсть договСЦрних звязкСЦв СЦ немаСФ переконаностСЦ у надСЦйностСЦ партнера, кредитор зацСЦкавлений в одержаннСЦ додаткових гарантСЦй належного виконання боржником його зобовязань за договором.
СутнСЦсть застави полягаСФ в тому, що кредитор, укладаючи договСЦр, намагаСФться, щоб боржник у забезпечення виконання своiх зобовязань видСЦлив певне майно, з вартостСЦ якого кредитор одержав би задоволення своiх вимог у разСЦ невиконання умов договору.
Застава виникла давно СЦ протягом ii розвитку сформувалися оптимальнСЦ моделСЦ поведСЦнки учасникСЦв заставних вСЦдносин, якСЦ й були закрСЦпленСЦ у законодавствСЦ. Таке законодавство СЦснуСФ в усСЦх краiнах з ринковою економСЦкою.
В УкраiнСЦ спецСЦальним нормативно-правовим актом, в якому визначенСЦ основнСЦ положення про заставу, СФ прийнятий у жовтнСЦ 1992 року Закон Украiни тАЬПро заставутАЭ (з наступними змСЦнами та доповненнями).
ОкремСЦ норми про заставу мСЦстяться у деяких СЦнших актах, зокрема, у Типовому статутСЦ ломбарду.
ЗгСЦдно Закону Украiни тАЬПро заставутАЭ, застава це спосСЦб забезпечення зобовязань, в силу якого кредитор (заставодержатель) маСФ право у разСЦ невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення своiх вимог з вартостСЦ заставленого майна переважно перед СЦншими кредиторами. Таким чином, наголошуСФться на зобовязально-правовСЦй сторонСЦ застави.
СлСЦд зауважити, що, як у римському приватному правСЦ, так СЦ в цивСЦльному правСЦ СЦноземних держав, застава визначаСФться як речове право на чуже майно. У ЦивСЦльному кодексСЦ УРСР 1922 року застава була вСЦднесена до категорСЦi речових прав. Проте, СЦз запереченням приватноi власностСЦ СЦ критикою концепцСЦi речових прав вона стала способом забезпечення зобовязання, що й було закрСЦплено у законодавствСЦ.
ОсобливСЦть застави в порСЦвняннСЦ з СЦншими способами забезпечення виконання зобовязань полягаСФ саме у тому, що вона несе речово-правовий характер.
Застава виникаСФ в силу договору або закону. Закон, в якому передбачено виникнення застави, повинен мати вСЦдповСЦдну вказСЦвку, в силу якого зобовязання СЦ яке саме майно визнаСФться, як застава.
Схематично засади виникнення застави виглядають так:
Заставою може бути забезпечена лише дСЦйсна вимога, тобто така, яка не суперечить чинному законодавству СЦ за якою не минув строк позовноi давностСЦ. НайчастСЦше вона застосовуСФться для забезпечення виконання кредитних договорСЦв. Можливе забезпечення заставою вимог за договорами купСЦвлСЦпродажу, оренди, перевезення вантажСЦв тощо.
ОбСФктами застави можуть бути майно та майновСЦ права.
Предметом застави СФ майно, яке у вСЦдповСЦдностСЦ з законодавством Украiни може бути вСЦдчужене заставодавцем СЦ на яке може бути звернене стягнення (ч.2 ст.4 Закону Украiни тАЬПро заставутАЭ). Так, предметом застави СФ: будСЦвлСЦ, споруди, транспортнСЦ засоби, житловСЦ будинки, квартири, предмети особистого користування, цСЦннСЦ папери, а також СЦнше майно виробничого СЦ споживчого призначення.
Як окремий предмет застави Закон називаСФ майновСЦ права. Насамперед, це право на користування майном, у тому числСЦ й обСФктами права СЦ СЦнтелектуальноi власностСЦ, а також права вимоги, якСЦ випливають з рСЦзних цивСЦльно-правових угод.
Не можуть бути ii предметом права, якСЦ тСЦсно повязанСЦ з особою СЦ тому не вСЦдчужуванСЦ (наприклад, право на вСЦдшкодування шкоди, заподСЦяноi здоровю, на одержання алСЦментСЦв тощо).
Не може бути пред?/p>