ОсобливостСЦ формування геокультури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ного впливу на Русь, але в мСЦру вСЦзантСЦйського полСЦтичного "старСЦння" ii культурний вплив переглядав усе бСЦльше й бСЦльше. НавСЦть пСЦсля падСЦння ВСЦзантСЦi московськСЦ князСЦ довго не зважувалися зазСЦхнути на права константинопольського патрСЦарха, а пСЦсля установи московського патрСЦархату в 1589 роцСЦ чин московського патрСЦарха ставився нижче чину всСЦх СЦнших православних патрСЦархСЦв.
Геокультурний простСЦр ВСЦзантСЦi був, власне кажучи, ще бСЦльш пластичний СЦ гнучким, нСЦж геополСЦтичний простСЦр. ВСЦн продовжувало функцСЦонувати в автономному режимСЦ й пСЦсля падСЦння ВСЦзантСЦйськоi СЦмперСЦi, хоча основнСЦ культурнСЦ звязки ВСЦзантСЦйськоi СпСЦвдружностСЦ НацСЦй були як би вСЦджатСЦ, вСЦдсунутСЦ Османською СЦмперСЦСФю на пСЦвнСЦч Балкан СЦ на Русь, у межСЦ СербСЦi, РумунСЦi, МолдавСЦi й Московськоi держави. Це геокультурний простСЦр мав, на вСЦдмСЦну вСЦд простору геополСЦтичного, досить "мяку" структуру, внутрСЦшнСЦ культурнСЦ границСЦ являли собою, скорСЦше, ряд перехСЦдних геокультурних зон - такой, наприклад, була культурна границя мСЦж схСЦдносербським СЦ захСЦдноболгарським мистецтвом - прочертити ii у виглядСЦ лСЦнСЦi на географСЦчнСЦй картСЦ неможливо. Основними провСЦдниками геокультурного впливу ВСЦзантСЦi були, природно, ii церковнСЦ СЦСФрархи, що поставляють на периферСЦю православного кола. ВСЦзантСЦйськСЦ СФпископи XII столСЦття являли собою людей "подвСЦйного СФства й двох мов". КрСЦм цього, винятково важливу роль грав староцерковнославянська мова, створена як би за замовленням ВСЦзантСЦi для потреб ii геокультурноi периферСЦi. Згодом ця мова в чималому ступенСЦ сприяла збереженню й консервацСЦi вСЦзантСЦйськоi культурноi спадщини. ВСЦзантСЦйський геокультурний простСЦр був багато в чому космополСЦтичним: на АфонСЦ уживались грецькСЦ, росСЦйськСЦ, сербськСЦ, румунськСЦ ченцСЦ, а рСЦзного роду переписувачСЦ й перекладачСЦ священних книг на нацСЦональнСЦ мови створювали ланцюг ефективних культурних комунСЦкацСЦй, якСЦ пронизували цей простСЦр, насичували його й робили бСЦльше щСЦльним.
Геокультурний й геополСЦтичний простСЦр були добре взаСФмозалежнСЦ. Природне зрощування свСЦтськоi й духовноi влади в рамках ВСЦзантСЦйськоi СпСЦвдружностСЦ НацСЦй привело до знаходження ВСЦзантСЦСФю своСФрСЦдного метаполСЦтичного "мессиджа" - СЦдеi ВсесвСЦтньоi СхСЦдноi Римськоi СЦмперСЦi. НайбСЦльше чСЦтко ця СЦдея була оформлена в посланнСЦ всесвСЦтнього патрСЦарха АнтонСЦя московському князевСЦ Василю I (мСЦж 1394 й 1397 роками) [9, с. 281]. ПСЦсля падСЦння ВСЦзантСЦi Московська Русь вдало "перехопила" цей "мессидж", але, як помСЦтив Д. Оболенський, росСЦйська зовнСЦшня полСЦтика випливала на практицСЦ не декларуСФмоi СЦдеi "Москва - ТретСЦй Рим", а, скорСЦше, "Москва - другий Киiв". У зовнСЦшньополСЦтичному планСЦ Московська держава швидко вСЦдСЦйшла вСЦд вСЦзантСЦйськоi спадщини. ВСЦдторгнення СЦдей Максима Грека СЦ його тривалий висновок наочний пСЦдтверджують спрямованСЦсть росСЦйськоi полСЦтики, який, по сутСЦ, не було справи до захопленого турками Константинополя.
ВСЦзантСЦйський геокультурний простСЦр була неоднорСЦдним - його периферСЦя вСЦдрСЦзнялася вСЦдомим релСЦгСЦйним синкретизмом, а процеси аккультурации проходили досить повСЦльно. Так, опис амулета, знайденого в 1821 р. недалеко вСЦд ЧернСЦгова (передбачаСФться, що вСЦн мСЦг належати Володимиру Мономаху), наочно СЦлюструСФ процес злиття й взаСФмодСЦi язичеських СЦ православних традицСЦй, славянсько-грецька двомовнСЦсть.
5. Геокультура й образно-географСЦчна картина миру
ГеографСЦчна розмаiтСЦсть окремих регСЦонСЦв, краiн СЦ континентСЦв робить практично неможливим подання про якомусь СФдиного, магСЦстральному образСЦ свСЦтового розвитку в його цивСЦлСЦзацСЦйних, соцСЦальних, полСЦтичних й економСЦчних контекстах. Образ (образи) свСЦтового розвитку - це системи скоординованих "ланцюжкСЦв", або кластерСЦв цСЦлеспрямованих, специфСЦчних географСЦчних мегаобразСЦв, що включають у себе стСЦйкСЦ подання про динамСЦк гео розвитку тих або СЦнших людських спСЦвтовариств. СкладнСЦсть дослСЦдження подСЦбних географСЦчних образСЦв складаСФться в необхСЦдностСЦ узгодження рСЦзних подань про внутрСЦшню й зовнСЦшню динамСЦку окремих мегаобразСЦв: наприклад, вивчення географСЦчного образа арабського миру неминуче повязане зСЦ створенням адекватних процедур спСЦввСЦднесення подань "зсередини" арабського миру з поданнями "ззовнСЦ" його - цСЦлком можливо, з декСЦлькох точок зору (СФвропейськоi, росСЦйськоi, американськоi й т.д.). АналогСЦчна думка висловлюСФться РЖ. Валлерстайном.
Парадокс образноi геоглобалСЦстики полягаСФ в неможливостСЦ досить коректного формування СФдиного географСЦчного образа свСЦтового розвитку. Очевидно, неможливо - принаймнСЦ, у першому наближеннСЦ - створення мережноi системи щСЦльно ввязаних мСЦж собою географСЦчних образСЦв свСЦтового розвитку рСЦзного масштабу у виглядСЦ специфСЦчних образних "мотрСЦйок". Наприклад, образи розвитку краiн ПСЦвденно-СхСЦдноi АзСЦi укладаються в уявленнСЦ про розвиток АзСЦi в цСЦлому. ПодСЦбнСЦ конструкцСЦi неможливСЦ в силу динамСЦчностСЦ самих образно-географСЦчних конфСЦгурацСЦй, часто захоплюючСЦ фрагменти спочатку чужих образно-географСЦчних полСЦв, або, навпаки, що уступаСФ частини свого образно-географСЦчного "домена". Так, географСЦчнСЦ образи розвитку ЯпонСЦi частково входять у СФвро-американський образно-географСЦчний домен (переважно, образно-геоекономСЦчний СЦ частково образно-геокультурний); у той же час можна простежити образно-географСЦчну експансСЦю ЯпонСЦi в цей же домен, а також у загальазСЦатське образно-географСЦчне поле (частково, образно-геоэкономическая експансСЦ