ОсобливостСЦ формування геокультури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
го становлення чужСЦ границСЦ вСЦдкидаються, полСЦтичнСЦ границСЦ перетинаються - у такий спосСЦб формуСФться нова цивСЦлСЦзацСЦйна топографСЦя. Зокрема, границСЦ СЦсламських тарикатов проведенСЦ без усякого облСЦку державних кордонСЦв - СЦслам воСЦстину наддержавна релСЦгСЦя, у цьому змСЦстСЦ вСЦн СФ найбСЦльше геокультурним, "геоцивСЦлСЦзацСЦйним".
Сучасна географСЦя цивСЦлСЦзацСЦй - це мир що накладають, дотичних, взаСФмодСЦючих геоцивСЦлСЦзацСЦйних мСЦфСЦв й образСЦв. МСЦф про АзСЦю змСЦцнював тисячорСЦччями; вСЦн, звичайно ж, евроцентричен СЦ починаСФ "розсипатися", як тСЦльки втрачаСФться "СФвропейська" точка зору. "Реальна АзСЦя здебСЦльшого замСЦняСФться на вербальнСЦ образи, - пише Д. Стидман. - Антитеза мСЦж духовним Сходом СЦ матерСЦалСЦстичним Заходом заглушаСФ всСЦ голоси з АзСЦi, крСЦм голосСЦв ченцСЦв СЦ брахманСЦв..." . Можуть фрагментуватися й менш великСЦ геоцивСЦлСЦзацСЦйнСЦ образи: СЦндуСЦсьтська цивСЦлСЦзацСЦя виявляСФться при ближчому розглядСЦ надзвичайно фрагментованою, рСЦзноманСЦтною саме географСЦчно, чого не видно при традицСЦйному ii протиставленнСЦ, скажемо, миру СЦсламу. Очевидно, що геообрази одного масштабу не редукуються до бСЦльше низьких рСЦвнСЦв, щораз на кожному рСЦвнСЦ виникаСФ своя, у чомусь нова географСЦя цивСЦлСЦзацСЦй. Таким чином, структуру геоцивСЦлСЦзацСЦйних просторСЦв задаСФ масштаб геокультурного розгляду, цСЦ простори хоча й можуть "вкладатися" друг у друга, але являють собою рСЦзнСЦ структури. Так СФвропейська цивСЦлСЦзацСЦя може мобСЦлСЦзувати мСЦф АзСЦi як якусь "вСЦдсутню структуру" (у змСЦстСЦ Умберто Эко), у свою чергу, географСЦчний образ СЦсламськоi або буддСЦйськоi цивСЦлСЦзацСЦй природно продуцСЦруСФ образ РДвропи, що не маСФ нСЦчого загального з ii саморефлексСЦСФю.
МСЦжкультурна й мСЦжцивСЦлСЦзацСЦйна адаптацСЦя: звязок геополСЦтики й геокультури. Процеси мСЦжкультурноi й мСЦжцивлСЦзацСЦйноi адаптацСЦi вСЦдбувалися протягом всСЦСФi СЦсторСЦi цивСЦлСЦзацСЦй. РЗхнСЦй звязок найбСЦльше чСЦтко проявляСФться у взаСФмодСЦi геополСЦтичних СЦ геокультурних образСЦв у певному просторСЦ, що пСЦдданий цивСЦлСЦзацСЦйноi турбулентностСЦ. Така взаСФмодСЦя вСЦдбувалася протягом декСЦлькох сторСЦч у ходСЦ розширення РосСЦйськоi держави (XVI-XIX вв.). ДинамСЦка геополСЦтичних образСЦв РосСЦi визначалася не вСЦдомим "маятником" "РДвропа-АзСЦя" (ЗахСЦд - СхСЦд), а насамперед експансСЦСФю самого образно-географСЦчного поля РосСЦi, швидким "захопленням" всСЦ нових СЦ нових потенцСЦйно яскравих географСЦчних образСЦв, якСЦ вимагали й вСЦдповСЦдного геополСЦтичноi "огранювання" й опиралися на знову створюванСЦ механСЦзми мСЦжкультурноi й мСЦжцивСЦлСЦзацСЦйноi адаптацСЦi. Невдача при створеннСЦ таких механСЦзмСЦв звичайно веде до образно-геополСЦтичноi невиразностСЦ частини системи й, в остаточному пСЦдсумку, ii деградацСЦi. Наприклад, стрСЦмка вСЦйськова експансСЦя РосСЦйськоi СЦмперСЦi в СереднСЦй АзСЦi в другСЦй половинСЦ XIX столСЦття й включення цього регСЦону в сферу ii зовнСЦ- СЦ внутрСЦшньополСЦтичних СЦнтересСЦв не супроводжувалися чСЦтко артикульованими полСЦтичними й геополСЦтичними образами. НСЦж бСЦльше втягувалася РосСЦя в Середню АзСЦю, суперничаючи з ВеликобританСЦСФю, тим бСЦльше одномСЦрним ставав ii геополСЦтичний образ (по перевазСЦ, "СФвропейськоi держави"), механСЦзми мСЦжцивСЦлСЦзацСЦйноi адаптацСЦi так, власне кажучи, СЦ не були забезпеченСЦ.
4. Структура геокультурного простору: приклад ВСЦзантСЦi
Для аналСЦзу структури геокультурного простору уведена Д. Оболенським стосовно ВСЦзантСЦйськоi СЦмперСЦi придатна модель СпСЦвдружностСЦ НацСЦй, скопСЦйована в першому наближеннСЦ СЦз Британськоi СпСЦвдружностСЦ НацСЦй. Вона дозволила описати тСЦ скрСЦпи, якСЦ зСФднували ВСЦзантСЦю й та безлСЦч народСЦв СЦ культур, що вона притягала. ПростСЦр ВСЦзантСЦi - яким воно сформувалося за тисячу рокСЦв - виявилося дуже пластичним СЦ реактивним. Воно втягувало в себе угорцСЦв, половцСЦв, печенСЦгСЦв, болгар, чехСЦв, сербСЦв, хорватСЦв, росСЦян, скандинавСЦв, румун, вСЦрменСЦв, грузин. ГеополСЦтичнСЦ пульсацСЦi вСЦзантСЦйського простору, якСЦ були повязанСЦ з навалами рСЦзних народСЦв, привели до його тонкоi структуризацСЦi - вСЦд ядра до периферСЦi. АдмСЦнСЦстративно-територСЦальна органСЦзацСЦя ядра вСЦзантСЦйськоi держави, створення фемов на знову завойованих територСЦях, СЦСФрархСЦчна система вСЦзантСЦйських титулСЦв СЦ звертань до рСЦзних союзних володарСЦв, розчленовування периферСЦi на кСЦлька спецСЦалСЦзованих геополСЦтичних зон (наприклад, ПСЦвнСЦчне Причорноморя) - все це сприяло полСЦтичному "довголСЦттю" ВСЦзантСЦi.
Народи, якСЦ потрапили в культурну й полСЦтичну орбСЦту ВСЦзантСЦi, на пСЦках свого полСЦтичного пСЦдйому, запозичили геополСЦтичнСЦ СЦнструменти свого "патрона". Туди увСЦйшли, у першу чергу, болгари й серби, якСЦ в XIV столСЦттСЦ навСЦть зштовхнулися мСЦж собою в спробСЦ якнайшвидше заволодСЦти СЦмперською спадщиною ВСЦзантСЦi. ЦСЦкаво, що СЦдеальним центром СЦмперського панування на Балканському пСЦвостровСЦ було мСЦсто СкопьСФ, СЦ в перСЦод сербськоi експансСЦi вСЦн ледве було й не став таким. Сам же центр ВСЦзантСЦi - Константинополь - перебував як би на периферСЦi рСЦзних географСЦчних регСЦонСЦв, де ВСЦзантСЦя проводила свою СЦмперську полСЦтику - Балканського пСЦвострова, Малоi АзСЦi, Причорноморя. ГеополСЦтичний простСЦр ВСЦзантСЦi як би вивернуло навиворСЦт фСЦзичну географСЦю пСЦдвладних iй територСЦй.
Геокультурна могутнСЦсть ВСЦзантСЦi зросталася в противофазСЦ геополСЦтичноi. У тСЦй мерСЦ, у якСЦй поступово скорочувався ii геополСЦтичний простСЦр, розширювався простСЦр геокультурноi тривалостСЦ, перСЦод дСЦi якого виявилася куди довше. У перСЦод своСФi найбСЦльшоi могутностСЦ ВСЦзантСЦя полСЦтично не робила серйоз