Особливості трансформаційного періоду для економіки України
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?риманням цих норм.
Ще однією проблемою є низький рівень бюджетного фінансування інноваційної діяльності та неефективний розподіл цих коштів. Незважаючи на зростання фінансування наукових досліджень і розробок за 20012008 pp., їхня частка у ВВП залишається незначною.
Значною перешкодою для формування НІС в постсоціалістичних країнах є нерозвиненість інноваційної інфраструктури (особливо фінансової, що ускладнює доступ субєктів інноваційної діяльності до додаткових джерел фінансування). Розвиток інноваційної інфраструктури обмежується, як правило, створенням окремих технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів. Проте і для них не створюються сприятливі умови для розвитку в результаті невиконання норм законодавства щодо фінансування і стимулювання інноваційної діяльності.
Негативні тенденції в збільшенні й оновленні основного капіталу і в розвитку науково-технічного потенціалу України, звуження інноваційної діяльності в період реформ суперечать вимогам теорії економічного зростання. Узагальнюючим показником рівня способу виробництва є співвідношення трьох його типів, що ґрунтуються на ручній, машинній та автоматичній праці. На початку 90-х років в Україні частка першого способу виробництва становила близько 40% (виходячи з кількості робітників, зайнятих ручною працею), частка другого - близько 48%, автоматизованого виробництва - близько 12%. Таким чином, за роки трансформації економіки значно погіршилась якість технологічного способу виробництва, що ґрунтується на машинній праці, у звязку із зростанням фізичного та морального спрацювання основних фондів; крім того, зменшилася питома вага і погіршилась якість автоматизованого виробництва. Отже, зміни в технологічному способі виробництва свідчать про рух сучасної перехідної економіки України в деяких сферах господарювання в бік докапіталістичної формації, технологічний спосіб виробництва якої ґрунтувався на ручній праці, а в інших сферах- до капіталізму доби XVIII - початку XX ст., коли основою виробництва була праця машинна.
Світовий досвід вказує на те, що в житті будь-якої країни першочергове значення має технологічний прогрес. Будучи головним фактором економічного зростання, він дедалі більше впливає на структуру, обсяг і рівень виробництва в усіх сферах економіки. Понад 80% зростання валового національного продукту, за даними західних економістів, повязане не з капіталовкладеннями, а з технологічними нововведеннями.
Значне технологічне відставання від промислово розвинених країн обумовлює проблеми інтеграції країн з трансформаційною економікою в процес міжнародного науково-технічного співробітництва. На сьогодні експорт продукції майже всіх країн СНД має сировинну орієнтацію.
Висновки
Побудувавши планово-ринкову економічну систему, тобто регульовану соціальну ринкову систему, Україна зможе рівноправно увійти у світове господарство. Характерна особливість сучасного економічного розвитку - діалектичне поєднання планування і ринку, що підтверджується досвідом країн Західної Європи. Думки, що сьогодні ринок розвивається саме як регульований, дотримуються багато вчених.
Що стосується соціально-класової структури, то поряд із кланово-корпоративними угрупованнями в Україні (як і скрізь в СНД)сформувалися прошарки середньої і дрібної буржуазії (переважно, у сферіторгівлі) і вузький, але активний прошарок професіоналів. Інтелігенціявкрай диференційована: маса рядової (вчителі, лікарі, інженери і т.п),переважно бідної, та прошарок елітної, в значній мірі зрощеноїз владою. Робітничий клас теж диференційований залежно від типівпідприємств.
Безперечно, що тривалі ринкові реформи принципово змінили соціально-економічне становище України. Вже мало хто сумнівається в доцільності розбудови ринкової економіки. Однак відкритим залишається питання щодо завершення перехідного етапу трансформації національної соціально-економічної системи та стратегії подальших реформ.
Україна відійшла від централізовано-планової економіки, але до системи стратегічного (корпоративного) планування не прийшла. Відсутність економічної стратегії згубна для економічного розвитку, особливо в умовах трансформаційного процесу, коли зміна моделі економіки є практичним завданням.
В Україні не відбувалося швидкого та гнучкого пристосування до змін в економічному середовищі внаслідок недостатньої кваліфікації менеджменту підприємств, галузей та в цілому народному господарстві, який не зміг використати світовий досвід антициклічного регулювання, нераціональної міжгалузевої структури та структури основних фондів, а також внаслідок сильних політичних впливів (в основному демагогічно-популістських). Після 1991 року поглиблюється технічна відсталість значної частини підприємств. Через спад виробництва та нестачу інвестиційних ресурсів майже припинилося оновлення основних виробничих фондів, катастрофічно збільшується їх моральний та фізичний знос. Має місце структурна деформація промислового виробництва у бік сировинних галузей, орієнтованих на експорт (передусім чорної металургії), яка супроводжується глибокою деградацією виробництв, що повинні задовільняти потреби внутрішнього ринку. Найбільше потерпіли наукоємні галузі машинобудування, високотехнологічні галузі хімічної промисловості, а також легка промисловість і виробництво товарів широкого вжитку.
В Україні, на жаль, переважна більшість важли