Особливості прояву емоцій дітей середнього шкільного віку як регуляторів пізнавальної поведінки на уроці фізичної культури
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ають мотивованою поведінкою. В даний час у поясненні поведінки людини категорія цілі вкрай необхідна (Бехтерева, 1974; Леонтьев, 1975; Гальперин, 1976).
Відповідно до теорії функціональних систем, поведінка цілеспрямована і всі дії детерміновані метою. Цілеспрямованість поведінки живих організмів ніколи цілком не заперечувалася. Це визнання випливало з пристосувального характеру поведінки, спрямованого на виживання організму чи виду.
З погляду теорії функціональних систем кожен цілеспрямований поведінковий акт є активною ланкою певної функціональної системи, що забезпечує задоволення тієї чи іншої біологічної чи соціальної потреби тварин І людини. Звідси стає зрозумілим необхідність вивчення різних проявів цілеспрямованої діяльності живих істот не як окремого явища, а в цілісних саморегулюючих функціональних системах організму.
Більшість людей не потрібно переконувати в тім, що важливо визначати цілі, їх потрібно навчити ставити реальні цілі і розробляти програму їхнього досягнення.
Багато людей розглядають мету як прагнення до визначеної дії чи рівня інтелектуальної, фізичної підготовки чи майстерності (професіоналізму).
Розрізняють цілі субєктивні (одержання задоволення, позитивних емоцій від виконання чого-небудь так добре, як вони тільки можуть) і обєктивні (досягнення визначеного еталона майстерності протягом визначеного часу) (McLements, 1982).
Таким чином, активне пристосування людини до навколишнього середовища здійснюється мотивованою цілеспрямованою поведінкою, що представляє собою діяльність по досягненню корисного в даних умовах середовища адаптаційного результату.
Багато авторів переконливо демонструють, що теорія функціональних систем є продуктивним методологічним принципом, що дозволяє ставити і вирішувати конкретні експериментальні задачі в широкому діапазоні проблем фізіології поведінки. Оригінальний системний підхід до проблеми цілеспрямованої поведінки, на думку ряду авторів, дуже перспективний. Він змушує глянути на багато які раніше установлені факти з принципово нових позицій.
Нейрофізіологічні механізми цілеспрямованої поведінки дуже складні і тому вивчені недостатньо. Найбільш зробленою моделлю цих механізмів є теорія функціональних систем (П. К. Анохін). Сутність цієї теорії полягає в тому, що при виникненні потреби утворюється тимчасове обєднання всіх структурних і фізіологічних систем організму в єдину функціональну систему, спрямовану на задоволення цієї потреби.
Цілеспрямована активність у тварин з високорозвиненою нервовою системою й у людини регулюється двома механізмами, а саме: мотивацією й емоціями.
2.2 Регуляція і керування психічними процесами організму
Висока досконалість керуючих систем, що забезпечують життєдіяльність живих істот, протягом уже багатьох століть уражає уяву вчених. Однак дотепер керування живими організмами і саморегуляція їх залишається однієї з найбільших таємниць природи, у яку науці вдалося проникнути ще дуже мало.
Явища доцільного саморегулювання, що відбивають закономірності біологічної форми руху матерії вивчає біокібернетика.
Для категорії живих істот особливо характерні явища самоорганізації складних систем, процеси одержання, передачі, збереження і переробки Інформації, результатом чого є цілеспрямоване керування. Під керуванням мають на увазі вибір і застосування впливів, що приводять систему в діяльність, оптимізуючих і направляючих діяльність системи на досягнення певного (визначеного) результату.
Для систем, що самоорганізуються, (живих організмів) визначений результат можна назвати метою діяльності, заданої ззовні чи сформованої із внутрішніх тенденцій розвитку системи. Доцільність одна з основних ознак будь-якого керування.
Оскільки нас цікавить роль емоцій у регулюванні доцільної поведінки з метою керування нею, важливо визначитися з питанням, як співвідносяться керування і регулювання (регуляція). Варто розрізняти поняття керування і регулювання [8]. Регулювання в широкому змісті це процес, що забезпечує необхідні значення перемінних, істотних для функціонування обєкта керування. Як відомо, впливи на обєкт при керуванні можуть бути спрямовані не тільки на забезпечення нормального функціонування обєкта, але і на поліпшення цього функціонування, на розвиток обєкта. Керування включає не тільки регулювання, але і вироблення значень перемінних, які визначають поведінку обєкта. При цьому керуючі впливи, спрямовані на досягнення бажаної цілі керування, можуть викликати різні зміни перемінних і параметрів аж до зміни структури обєкта керування. У той же час регулювання повинне тільки забезпечити стійкість стану чи поведінки обєкта керування. Отже, регулювання є частинним випадком керування.
Складна динамічна організація біокібернетичної системи вимагає безупинного керування, без якого система не може Існувати. Особливістю цього керування є те, що воно відбувається на основі самоорганізації і набуває активного характеру.
Саморегулювання живої природи здійснюється не хаотично, а у визначеному напрямку, у вигляді вирішення задачі оптимізації її біокібернетичних систем, до яких відноситься і людина як індивід. Визначена аналогія проглядається й у соціальних системах, компонентом (підсистемою) якої є людина як особистість.
Таким чином, людина це кібернетична система, регуляція якої будується на позитивному і негативному зворот?/p>