ОсобливостСЦ правового режиму земель СЦсторико-культурного призначення
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
иж, 1972 р.; ратифСЦковано Указом ПрезидСЦi Верховноi Ради УРСР вСЦд 4 жовтня 1988р. № 6673-ХРЖ).
Ця КонвенцСЦя спрямована на забезпечення видСЦлення СЦ особливоi охорони на нацСЦональному та свСЦтовому рСЦвнях найбСЦльш цСЦнних обСФктСЦв. Краiни-учасницСЦ забезпечують найефективнСЦшу, на скСЦльки це можливо, охорону та популяризацСЦю таких обСФктСЦв. Вони мають проводити спСЦльну полСЦтику задля надання культурному СЦ природному надбанню певного статусу в суспСЦльному життСЦ та включення охорони таких обСФктСЦв до загальнодержавних програм.
КонвенцСЦя передбачаСФ вСЦдповСЦднСЦ юридичнСЦ, науковСЦ, технСЦчнСЦ, адмСЦнСЦстративнСЦ та фСЦнансовСЦ заходи на нацСЦональному рСЦвнСЦ для виявлення, охорони, збереження СЦ популяризацСЦi культурноi та природноi спадщини. Держави-учасницСЦ повиннСЦ сприяти створенню нацСЦональних та регСЦональних центрСЦв з цих питань.
Поважаючи сувереннСЦ права держав-учасниць. КонвенцСЦя, разом з тим, визнаСФ загальним надбанням свСЦтовоi спСЦльноти обСФкти, вСЦднесенСЦ до даноi категорСЦi вСЦдповСЦдно до нацСЦонального законодавства. НаголошуСФться, що для охорони цього надбання держави мають спСЦвробСЦтничати.
Для забезпечення виконання визначених завдань створено КоординацСЦйний комСЦтет СЦ Фонд всесвСЦтньоi культурноi та природноi спадщини. Передбачено, що будь-яка держава - Сторона КонвенцСЦi може звертатися з проханням про надання мСЦжнародноi допомоги на користь цСЦнностей, розташованих на ii територСЦi.
Законом Украiни вСЦд 16 червня 1992 року Про природно-заповСЦдний фонд (ст. 7), Законом Украiни вСЦд 8 червня 2000 року Про охорону культурноi спадщини.
Вищенаведений Закон вСЦд 8 червня 2000 року регулюСФ правовСЦ, органСЦзацСЦйнСЦ, соцСЦальнСЦ та економСЦчнСЦ вСЦдносини у сферСЦ охорони культурноi спадщини з метою ii збереження, використання обСФктСЦв культурноi спадщини в суспСЦльному життСЦ, захисту традицСЦйного характеру довкСЦлля.
ЗемельнСЦ територСЦi памяток, охоронних зон, музеiв-заповСЦдникСЦв, археологСЦчних СЦ СЦнших охоронюваних обСФктСЦв належать до земель СЦсторико-культурного призначення СЦ включаються до державних земельних кадастрСЦв, планСЦв землекористування, проектСЦв землеустрою, СЦншоi проектно-планувальноi документацСЦi (стаття 34 Закону Украiни Про охорону культурноi спадщини).
ОбСФкти СЦсторико-культурного призначення незалежно вСЦд форм власностСЦ вСЦдповСЦдно до iхньоi антропологСЦчноi, естетичноi, етнографСЦчноi, СЦсторичноi, мистецькоi, науковоi чи художньоi цСЦнностСЦ пСЦдлягають реСФстрацСЦi шляхом занесення до Державного реСФстру нерухомих памяток Украiни за категорСЦями нацСЦонального та мСЦсцевого значення памятки.
Порядок визначення категорСЦй памяток встановлюСФться КабСЦнетом МСЦнСЦстрСЦв Украiни. РЖз занесенням до реСФстру на обСФкт культурноi спадщини на всСЦ його складовСЦ елементи поширюСФться правовий статус памятки.
Занесення обСФкта культурноi спадщини до реСФстру та внесення змСЦн до нього провадиться вСЦдповСЦдно до категорСЦi памятки:
- памятки нацСЦонального значення постановою КабСЦнетСЦв МСЦнСЦстрСЦв Украiни за поданням центрального органу виконавчоi влади у сферСЦ охорони культурноi спадщини;
- памятки мСЦсцевого значення рСЦшенням центрального органу виконавчоi влади у сферСЦ охорони культурноi спадщини за поданням вСЦдповСЦдних органСЦв охорони культурноi спадщини або за поданням Украiнського товариства охорони памяток СЦсторСЦi та культури, СЦнших громадських органСЦзацСЦй, до статутних завдань яких належить питання охорони культурноi спадщини, протягом одного мСЦсця з дня одержання подання.
ОбСФкти культурноi спадщини на територСЦi Украiни охороняються державою згСЦдно зСЦ статтями 22-37 Закону вСЦд 8 червня 2000 року. УсСЦ власники памяток чи iхнСЦх частин або уповноваженСЦ ними органи, незалежно вСЦд форм власностСЦ на цСЦ памятки СЦ землСЦ, що обслуговують iх, зобовязанСЦ укласти з вСЦдповСЦдним органом охорони культурноi спадщини охоронний договСЦр. Порядок укладення таких договорСЦв та iхнСЦ типовСЦ форми затверджуються КабСЦнетом МСЦнСЦстрСЦв Украiни. ВСЦдсутнСЦсть охоронного договору не звСЦльняСФ особу вСЦд обовязкСЦв, що випливають СЦз Закову Украiни Про охорону культурноi спадщини.
2. Державна, комунальна та приватна власнСЦсть земель СЦсторико-культурного призначення
ЗгСЦдно з ч. 1 статтСЦ 54 ЗК землСЦ СЦсторико-культурного призначення можуть перебувати в усСЦх трьох формах земельноi власностСЦ: державнСЦй, комунальнСЦй та приватнСЦй.
Для оцСЦнки особливостей права власностСЦ на землСЦ вСЦдповСЦдноi категорСЦi слСЦд звернутись до правового регулювання вСЦдносин власностСЦ на памятки СЦсторСЦi та культури, оскСЦльки саме цСЦ обСФкти дають пСЦдстави для надання землям, на яких вони розташованСЦ, особливого охоронного статусу СЦ за загальним правилом визначають субСФктСЦв власностСЦ на вСЦдповСЦднСЦ земельнСЦ дСЦлянки.
ОсобливостСЦ здСЦйснення права власностСЦ на памятки СЦсторСЦi та культури регулюються роздСЦлом IV Закону Украiни Про охорону культурноi спадщини. Стаття 17 цього Закону, а також ст. 21 Основ законодавства Украiни про культуру (Закон вСЦд 14 лютого 1992 р.) також декларують можливостСЦ розвитку всСЦх форм власностСЦ на обСФкти культурноi спадщини. АналСЦз вСЦдповСЦдних норм, однак, даСФ пСЦдстави стверджувати, що положення земельного законодавства про можливСЦсть перебування земель СЦсторико-культурного призначення у державнСЦй, комунальнСЦй та приватнСЦй власностСЦ не СФ унСЦверсальним, тобто таким, що поширюСФться на всСЦ види земель цСЦСФi категорСЦi, оскСЦльки СФ категорСЦi па