Особливості підприємницької діяльності у ринковій економіці
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?а з чисельністю працюючих від 15 до 200 осіб залежно від галузі. У промисловості і будівництві такими є підприємства з чисельністю 200 осіб, у науці і сфері обслуговування - до 100 осіб, у невиробничій сфері - до 25 осіб, у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.
Для визначення категорій підприємств використовують два головні критерії: середньооблікову чисельність і валовий річний дохід.
Середньооблікова чисельність працівників за звітний період для окремих підприємств повинна становити:
- для мікропідприємств - до 10 осіб;
- для малих підприємств - до 50 осіб;
- для середніх підприємств - до 250 осіб;
- для великих підприємств - понад 250 осіб.
Обсяг виручки (валового доходу від реалізації продукції, робіт і послуг) за рік повинен становити:
- для мікропідприємств - 500 тис. грн.;
- для малих підприємств - 1 млн. грн.;
- для середніх підприємств - 5 млн. грн.;
- для великих підприємств - понад 5 млн. грн.
Наведені показники застосовуються для визначення, до якої групи належить підприємство через календарний рік з дати реєстрації підприємства.
Указом Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" субєктами малого підприємництва визначаються зареєстровані фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без отримання статусу юридичної особи, а також юридичні особи - субєкти підприємництва будь-якої організаційної форми власності, у яких середньооблікова чисельність за звітний період на перевищує 50 осіб і валовий дохід - 1 млн. грн.
До субєктів малого підприємництва не належать довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, а також субєкти, частка яких в уставному фонді понад 25%.
Функції малого підприємництва:
- створення ефективного недержавного сектору економіки, зорієнтованої на попит, стимулювання ділової активності і народження нової соціальної верстви підприємців-власників;
- сприяння демонополізації, приватизації і роздержавленню економіки;
- вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної продукції і сприяння підвищенню ефективності великих підприємств;
- створення нових робочих місць і подолання прихованого безробіття;
- сприяє процесу демократизації суспільства;
- орієнтація малого підприємництва на місцевий ринок і індивідуальний споживчий попит;
- долає дефіцит і сприяє макроекономічній стабілізації під час стагнації.
Однією із головних причин розвитку підприємництва у розвинених країнах є те, що велике виробництво не протиставляється малому. Усі форми підприємництва тут співіснують, дотримуючись принципу кооперування, причому великі підприємства не пригнічують малі підприємства, а взаємно доповнюють одне одного.
Головними чинниками, які пояснюють нестійкість малого підприємництва, є обмеженість фінансових ресурсів, нестабільність конюнктури ринку, нестабільність доходів, слабке сегментування власної частки ринку, ризики банкрутства, вузьке коло споживачів, велика інтенсивність конкуренції та ін.
На початку здійснення економічної реформи відбувалося швидке зростання сектору недержавної економіки. Воно супроводжувалося значним зростанням чисельності субєктів малих підприємств. Становлення малого підприємництва в Україні відбувається у динамічних, часто змінюваних умовах.
Найбільш інтенсивно відбувався розвиток підприємництва у 1992 р. після прийняття законів України "Про підприємництво" і "Про підприємства в Україні". Сприяли цьому і пільги в оподаткуванні, що, з іншого боку, спонукало до зменшення чисельності кооперативів.
У 1999 р. у порівнянні з 1991 р. кількість малих підприємств збільшилася у 10 разів, а фермерських господарств - у 17. Але у 1992-1993 рр. тенденція змінюється і проявляються тенденції у процесі становлення і розвитку малих підприємств. Це пояснюється змінами державної податкової політики, погіршенням загальноекономічної ситуації у країні, відсутністю допомоги з боку держави малим підприємствам та іншими факторами.
У цілому прогноз економічного розвитку малого підприємництва можна назвати несприятливим, що пояснюється скороченням чисельності працівників і зменшенням темпів зростання субєктів малого підприємництва. Головною умовою подолання негативних тенденцій має стати виважена державна політика з урахуванням галузевих та регіональних особливостей розвитку цього сектору економіки.
Актуальною проблемою, яка повязана з економічною і соціальною безпекою України, є існування і розвиток тіньової економіки. Тіньова економіка впливає на усі сторони економічного і політичного життя у країні. Частка тіньової економіки в Україні у 1995 р. становила більш ніж 40% валового внутрішнього продукту. Цей показник є критичним і несе з собою як економічну, так і політичну загрозу.
Тіньова економіка є економічною діяльністю фізичних і юридичних осіб, яка не враховується, не контролюється і не оподатковується державою і спрямована на отримання прибутку шляхом порушення чинного законодавства. Усі її види можна поділити на такі напрями:
- легальне виробництво товарів і послуг ("неформальна економіка");
- порушення у межах дозволеної економічної діяльності ("підпільна економіка");
- заборонені чинним законодавством види діяльності: рекет, корупція, кримінальний промисел ("незаконна економіка").
Порушення державних вимог і обмежень визначают?/p>