Geum.ru

Особливості навчання техніці рухів

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

?іх умовах, що змінюються. Цей прийом характерний для підготовки до діяльності, заснованої на взаємо- і протидіях у їхніх різних сполученнях, що протікає у швидко мінливих умовах і характерне для спортивних ігор і єдиноборств, а також для бойового і деякого видів трудової практики.

 

Підсумки

 

Стандартна техніка не виключає можливості індивідуальних відхилень у деяких елементах виконання, зрозуміло, в межах, які не спотворюють основу дії. Індивідуалізація техніки здійснюється за двома напрямами: а) шляхом типової індивідуалізації, коли в межах стандартної техніки вносяться деякі зміни згідно з особливостями конституції тіла і фізичної підготовленості окремої групи учнів; б) шляхом персональної індивідуалізації, з урахуванням особливостей кожного учня.

Основа техніки рухів це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб (почерговість прояву мязових зусиль, основні моменти узгодженості рухів у просторі і за часом та ін.). Вилучення хоча б одного з цих компонентів або порушення співвідношення в даній сукупності рухів робить неможливим вирішення рухового завдання.

Успіх навчання залежить, однак, не тільки від відповідності процесу закономірностям засвоєння матеріалу. Саме засвоєння інтегральний підсумок цілеспрямованої діяльності учня і вчителі, оптимизированной по багатьом характеристикам, їх спільного пізнавального, комунікативного, інформаційного, оцінного й іншого видів роботи. Ця різноманітна по формах і змісту спільна діяльність регулюється закономірностями особливого роду дидактичними принципами.

До факторів позитивності педагогічного ефекту при навчанні техніці рухів можемо віднести: правильність організації педагогічного процесу, раціональний розподіл навантаження на учнів, індивідуальний підхід до кожного учня, поступовість у навчанні (від простих вправ до більш складних),

Крім позитивних факторів педагогічного впливу існують також і негативні, а саме: надмірне використання складних вправ, нераціональний розподіл навантаження, робота тривалий час без відпочинку, невміння пояснити учню послідовність виконання вправ.

 

Література

 

  1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. М.: Прогресс, 1980.
  2. Ашмарин Б. А. Особенности обучения в физическом воспитании. В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
  3. Белинович В. В. Обучение в физическом воспитании.М.: ФиС, 1958.
  4. Бернштейн Н. А. Физиология движений. В кн. Физиология труда. М., 1934.
  5. Боген М. М. Задачи обучения двигательным действиям. Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
  6. Боген М. М. Спортивная техника как предмет обучения. Теория и практика физической культуры, 1981, № 7.
  7. Вишнева Л. В. Цель деятельности и освоение двигательных действий. Физическая культура в школе, 1979, № 9.
  8. Вяткин Б. А. Темперамент и спортивная деятельность. Физическая культура в школе, 1980, № 8.
  9. Гандельсман А. Б., Смирнов К. М., Физиологические основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1970.
  10. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во МГУ, 1982.
  11. Гранит Р. Основы регуляции двивжений. М.: Мир, 1973.
  12. Грантынь К. X. Основы обучения физическим упражнениям. В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
  13. Донской Д. Д. Спортивная техника. М: ФиС, 1962 83.
  14. Занков Л. В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. М.: Учпедгиз, 1960.
  15. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений. М.: 1960.
  16. Коробов А. В. Общие указания по обучению. В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
  17. Кочетов А. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. Физическая культура в школе, 1978, № 4.
  18. Крестовников. А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. М.: ФиС, 1951.
  19. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в гимнастике. М.: ФиС, 1959.
  20. Мазниченко В. Д. Обучение движениям (двигательным действиям). В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
  21. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). Малаховка, МОГИФК, 1981.
  22. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. М.: ФиС, 1977.
  23. Никифоров В. Технология обучения. Наука и техника, 1981, № И.
  24. Озолин Н. Г. Тренировка легкоатлета. М.: ФиС, 1949.
  25. Озолин Н. Г. Современная система спортивной тренировки.М.: ФиС, 1970.
  26. Решетова 3. И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. Вопросы психологии, 1956, № 1.
  27. Риттер X. И, Принцип активности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
  28. Риттер X. И. Принцип прочности. В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
  29. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. М,: Изд-во МГУ, 1975.
  30. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). Львів: Світ, 1993. 184 с.
  31. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. Тернопіль, 2001.
  32. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. М.: Физкультура и спорт, 1984. 151 с.