Особливості міжособистісного спілкування у підлітків
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
поведінки. Вони не осмислюють причин, що викликали протиріччя, пошуків шляхів для їх конструктивного вирішення. Агресивність, властива їм при захисті власних інтересів, провокує ескалацію конфлікту і заважає конструктивному вирішенню проблеми.
Стратегія співробітництва
Підлітки, що обирають стратегію співробітництва, проявляють товариськість та доброзичливість у відносинах , бажання взаємодії з метою припинення конфлікту, високу активність, демонструють властивість брати на себе відповідальність за взаємовідносини.
Підлітки, які обирають стратегію співробітництво, вважають поведінку батьків правильним і відмічають, що скоріш за все вчинили б так само на їхньому місці (75%), цікавляться їхньою думкою і піклуються про них (60%), орієнтовані на спільну діяльність (80%).
Основні причини зіткнення з батьками ці діти характеризують дуже зовнішньо: "ми погано вчимося" (35%), "я інколи з ними сперечаюсь" (75%); згадується також алкоголь і паління (37,5%), демонстрація вищості (25%), брехня, егоїзм (25%), неохайність.
Стратегія компромісу
Підлітки, які обирають компроміс, товариські, напрямлені на спільну діяльність, в якій прагнуть задовольнити потреби всіх сторін.
Дослідження показали, що 60% дітей, що обирають стратегію компроміс, мають не досить чітке уявлення про своїх батьків, але в цілому вважають, що батьки "добрі по відношенню до дітей" і цікавляться їх справами.
Підлітки хоча й приймають себе із своїми превагами і недоліками, але чекають, що оточуючі ставляться негативно до них. Тривожність і напруга заважають їм правильно прогнозувати хід подій, а невдачі негативно впливають на самооцінку.
Для цієї групи підлітків характерні такі переживання, які повязані з однолітками, до яких запити є дуже високі і категоричні. Відсутність відкритості, чесності (25%), розуміння (25%), уваги (25%), готовності допомогти (33%), вміння зберігати таємниці і т.п. може призвести до конфлікту. Тому діти відмічають, що справжній друг зустрічається дуже рідко, так як більшість дівчат та парубків думають лише про себе (17%).
Стратегія уникнення
Підлітки, які частіше за все обирають стратегію уникнення, намагаються якомога швидше анулювати конфліктну ситуацію, тому відмовляються від реалізації власних інтересів, не приймають участь в прийнятті рішень.
При виникненні конфліктних ситуацій 75%таких дітей взагалі не відстоюють свою точку зору.
При цьому свої відносини з батьками вважають нормальними 50% підлітків; "схожими на бокс" - 25%; конфліктні відносини лише одним з батьків мають 25%.
Уступаючи і прилаштовуючись, ці діти зовсім не в усьому згодні з дорослими. Тільки 30% з них вважають, що батьки в основному праві.
Звичка, що батьки все вирішують за них, призводить до відмови від відповідальності, невміння відстоювати свої інтереси.
Сферами, в яких конфлікти переживаються найбільш гостро, є взаємовідносини з батьками, а також з однокласниками.
Стратегія пристосування
У підлітків, що віддають перевагу пристосуванню, особливості самооцінки виражаються в байдужості до власного Я, тенденції недооцінювати свою духовність, сумнівах. Через це вони очікують, що оточуючі будуть сприймати їх негативно, в першу чергу звертаючи увагу на їх недоліки. обираючи такий стиль, вони діють разом з іншими і не намагаються відстоювати власні інтереси.
Такі підлітки не завжди відверто сприймають інтереси іншої сторони.
Причини конфліктів вони звичайно шукають в самих собі, в своїй неправильній поведінці чи в невмінні пояснити чи довести правомірність своїх інтересів.[17]
Розділ 2. Психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків
2.1 Організація, умови та методи дослідження
28 квітня 2008 року мною була проведена експериментальна робота в девятому класі Маріїнської гімназії. Виборка складалась з 26 досліджувальних віком від 14 до 15 років. Діти активно приймали участь в дослідженні. За вимогами етичного кодексу психолога досліджування проводилось анонімно, при обробці результатів досліджувані зашифровані під порядковими номерами.
У своїй роботі я використовувала наступні методики [17, 21]:
1. Тест описання поведінки К. Томаса. Тест адаптовано Н. В. Грішиною і використовується для виявлення типу поведінки в конфліктній ситуації.
В опитувальникові для виявлення типових форм поведінки К. Томас описує кожен з пяти перерахованих можливих варіантів 12-ма виразами про поведінку людини в конфліктній ситуації. В різних ситуаціях їх сгруповано в 30 пар. Після проведення підраховується кількість відповідей за кожним типом поведінки у конфлікті (від 0 до 12).
2. Тест на оцінку рівня конфліктності (за А. А. Кіршевою та А. А. Рябчиковою). Запропоновано 14 питань і учням необхідно було обрати один із трьох запропонованих варіантів відповіді.
Після підрахування кількості балів робимо висновок: 14-23 бали низький рівень конфліктності; 24-32 бали середній; 33-42 високий рівень.
3. Тест на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко. Відмінністю даної методики є не тільки доступність, але й широта і інтегральність діагностичного діапазону. Вона дозволяє окрім тонких проявлень агресії і потрібність в ній, і ступінь агресивного зараження, і здатність до гальмування, і способи переключення агресивності. Запропоновано 55 питань, на які потрібно дати відповідь "так" або "ні". Виводимо "індекс агресії" з урахуванням 11 параметрів, кожен з яких оцінюється окремо ?/p>