Особливості комунікативної сфери матерів дітей 3-4 років з різним рівнем комунікативної активності
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
і, де необхідно підкорятися певним правилам, обовязковим для всіх, виконувати заздалегідь визначені дії.
Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини.
Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Обєктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.
З розвитком довільності психічних процесів стає можливим їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.
У спільній грі, виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги.
Самооцінка дитиною власних учинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих. З віком зростає обєктивність дитячих самооцінок.
Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім - однолітків, а згодом - і у власних очах.
Мотиви дошкільника набувають різну силу й значимість. Вже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмету із декількох. Незабаром він уже може подолати свої безпосередні побудження, наприклад не реагувати на привабливий предмет. Це стає можливим завдяки більш сильним мотивам, які виконують роль "обмежувачів". Найбільш сильній мотив дошкільника - похвала, отримання нагороди. Слабкіший - покарання (у спілкуванні з дітьми це в першу чергу виключення з гри), ще слабкіше - власна обіцянка дитині. Вимагати від дітей обіцянок не лише марно, але і шкідливо, оскільки вони не виконуються, а ряд невиконаних завірень і клятв підкріплює такі особові межі, як необовязковість і безпечність. Найслабкішою виявляється пряма заборона якихось дій дитини, не посилена іншими додатковими мотивами, хоча якраз на заборону дорослі часто покладають надії. Забороні безпосередніх спонукань дитини сприяє присутність дорослого або інших дітей. Спочатку дитині потрібно, щоб хтось був поруч, контролював його поведінку, а залишившись один, він поводиться більш вільно, імпульсивно.
Потім, у міру розвитку плану уявлень, він починає стримуватися при уявному контролі: образ іншої людини допомагає йому регулювати свою поведінку. Завдяки розвитку механізму супідрядності мотивів старші дошкільники легше організовують свої безпосередні бажання, чим молодші, але це завдання залишається досить складним впродовж всього періоду.
Найбільш сприятливі умови для підкорення спонукань дитини правилам поведінки, як вже відомо, створюються в ролевій грі. Життя дошкільника набагато різноманітніше, ніж життя в ранньому віці. Дитина включається в нові системи стосунків, новий вигляд діяльності. Зявляються відповідно і нові мотиви. Це мотиви, повязані з самооцінкою, що формується, самолюбивістю - мотиви досягнення успіху, змагання, суперництва; мотиви, повязані з тими, що засвоюється в цей час моральними нормами, і деякі інші. Для розвитку різних не ігрових видів діяльності, значення яких зросте на наступному віковому етапі, особливо важливі інтерес до змісту діяльності і мотивація досягнення.
На прикладі мотивації досягнення виразно простежується зміна мотивації впродовж дошкільного віку. На мотивацію і ефективність виконуваних дітьми дій впливають ті окремі успіхи і невдачі, з якими вона стикається. Молодші дошкільники не особливо чутливі до цього шинника.
1.4 Вплив батьків на розвиток дошкільників
Найголовніший вплив в розвитку дитини - це вплив батьків та сімї.
У сімї дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття, навички спілкування і спільної діяльності. Сімя створює передумови для взаємопроникнення світу дітей і світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості. Унікальні виховні можливості сімї впливають на людину протягом усього її життя.
Універсальний, всеохопний, постійний виховний вплив сімї на особистість є наслідком дії декількох основних чинників:
1. Безкорислива любов до дитини, яка вселяє їй почуття захищеності, створює атмосферу душевності, соціального і життєвого оптимізму. Взаємини дітей і дорослих у сімї є справжньою школою почуттів, найважливішим фактором, що формує емоційно-мотиваційну сферу дошкільника, його ставлення до людей і життя. Все це є важливими передумовами розвитку індивідуальності дитини.
2. Природне включення дитини у найрізноманітніші людські стосунки. Відбувається це передусім завдяки участі дитини у спільних з дорослими видах діяльності. Багатоплановість життєвих ситуацій, які виникають в сімейному житті дитини, неможливо змоделювати в жодній досконалій виховній системі.
3. Багаторольова структура сімейного колективу, яка забезпечує багатогранність, постійність і тривалість його виховного впливу. Цей вплив відбувається у процесі взаємодії дитини і дорослих за найрізноманітніших життєвих ситуацій, щодня повторюється у різних формах.
4. Можливість набуття дитиною позитивного досвіду і переживання негативних почуттів. Усе це відбувається в атмосфері довіри, гуманного ставлення до дитини, які є необхідними для набуття почуття впевненості, відповідальності, уміння долати життєві негаразди, гідно поводитися за будь-яких обставин.
Гол?/p>