Особливості західного та східного типів виховання людини
Контрольная работа - Педагогика
Другие контрольные работы по предмету Педагогика
Вступ
Впродовж історичного розвитку педагогічної думки вищезазначений процес знаходився у фокусі уваги учених і практиків. Тому і у наш час виховання залишається основною категорією педагогіки. Зміст даного явища оновлюється у міру розвитку практичного досвіду, педагогічної науки і її провідної доктрини. Суспільна практика передачі соціального досвіду від старшого покоління до молодшого склалася терміну, що набагато раніше позначає її. Тому суть виховання трактується з різних точок зору. У будь-якому випадку як предмет виховання розглядається людина, що випробовує дію.
Суть виховання полягає в такій взаємодії, що вихователь навмисно прагне вплинути на виховуваного: чим людина як людина може і повинен бути (До. Д.Ушинський). Тобто виховання є одним з видів діяльності по перетворенню людини або групи людей. Це діяльність, направлена на зміну психічного стану, світогляду і свідомості, знання і способу діяльності, особи і ціннісних орієнтації виховуваного. Свою специфіку виховання виявляє у визначенні меті і позиції вихователя по відношенню до вихованця. При цьому вихователь враховує єдність природної, генетичної, психологічної і соціальної суті виховуваного, а також його вік і умови життя.
Як показує практика, функція виховної дії може реалізовуватися різними способами, на різних рівнях, з множинними цілями. Наприклад, сама людина може цілеспрямовано робити на себе виховний вплив, управляючи своїм психологічним станом, поведінкою і активністю. У такому разі можна говорити про самовиховання. При цьому від позиції людини відносно себе (ким би він хотів бути в сьогоденні і стати в майбутньому) залежить вибір виховної мети і способів її досягнення.
Обєкт дослідження типи виховання.
Предмет дослідження особливості західного та східного типів виховання людини.
Мета дослідження зробити порівняльний аналіз західного та східного типів виховання людини.
Завдання дослідження:
- розглянути виховання як процес;
- проаналізувати особи виховної дії на людину;
надати порівняльну характеристику західному та східному типам виховання.
1. Теоретичні основи виховного впливу на людину
1.1 Виховання як процес
Структура виховного процесу є взаємозвязком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.
Виховання є багатофакторним процесом. На нього роблять вплив природне середовище, життєвий мир і ієрархія суспільних цінностей; сімя, школа і вуз, дитячі і молодіжні організації; повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби масової інформації.
Серед різноманіття виховних чинників виділяють дві основні групи: обєктивну і субєктивну.
До групи обєктивних чинників відносяться:
генетична спадковість і стан здоровя людини;
соціальна і культурна приналежність сімї, що робить вплив на його безпосереднє оточення;
обставини біографії;
культурна традиція, професійний і соціальний статус;
особливості країни і історичної епохи.
Групу субєктивних чинників складають:
психічні особливості, світогляд, ціннісні орієнтації, внутрішні потреби і інтереси як вихователя, так і виховуваного;
система відносин з соціумом;
організовані виховні дії на людину з боку окремих людей, груп, обєднань і всього співтовариства.
В ході історії виникла потреба в осмисленні процесу виховання, визначення його специфіки. А саме в уточненні цілей виховання і рівнів їх реалізації; специфіці засобів і видів виховання.
Цілі виховання це очікувані зміни в людині (або групі людей), здійснені під впливом спеціальних підготовлених і планомірно проведених виховних акцій і дій. Процес формулювання таких цілей, як правило, акумулює гуманістичне відношення вихователя (групи або всього суспільства) до особи виховуваного.
Як критерії оцінки вихованості людини приймають:
добро як поведінка на благо іншої людини (групи, колективу, суспільства в цілому);
істину як керівництво при оцінці дій і вчинків;
красу у всіх формах її прояву і творення.
Міра вихованості людини визначається наступними критеріями: широтою і висотою сходження людини до вищезазначених цінностей; ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем придбаних на їх основі особових якостей.
Про вихованість людини можна судити за численними показниками: по зовнішності, мові, манері поведінки в цілому і характерним окремим вчинкам, по ціннісних орієнтаціях, по відношенню до діяльності і стилю спілкування.
Ось що писав про вихованих людей А.П. Чехів: Виховані люди, на мою думку, повинні задовольняти наступним умовам:
1. Вони поважають людську особу, а тому завжди поблажливі, мякі, ввічливі, поступливі… Вони не бунтують із-за молотка або зниклої гумки; живучи з ким-небудь, вони не роблять з цієї позики, а йдучи, не говорять: з вами жити не можна! Вони прощають і шум, і холод, і пережарене мясо, і гостроту, і присутність в їх житлі сторонніх…
2. Вони жалісливі не до одних тільки жебракам і кішкам. Вони хворіють на душу і від того, чого не побачиш простим оком…
3. Вони поважають чужу власність, а тому і платять борги.
4. Вони щиросерді і бояться брехні як вогню. Не брешуть вони навіть в дурницях. Брехня образлива для слухача і опошляє в його очах того, що говорить. Вони не