Особливості західного та східного типів виховання людини
Контрольная работа - Педагогика
Другие контрольные работы по предмету Педагогика
?лізацій Сходу визначили східний тип виховання. Даному типу властиві жорсткі вимоги щодо виконання традиційних норм і канонів. Людина тут розуміється як духовна єдність емоцій, волі і розуму. Одночасно ця традиція прагне звернутися прямо до серця як осереддя божественного і людського. Тому знання носить вторинний характер як спосіб досягнення локальних завдань. В результаті, для людини Сходу обмеження індивідуальної свободи, незалежності мислення, самостійності в різних сферах суспільного життя було типове.
Західна цивілізація зародилася в античну епоху. Становлення західної педагогічної традиції почалося в Стародавній Греції. Саме тоді склалися спартанська і афінська моделі навчання і виховання, що стали першоджерелом розвитку західної педагогічної теорії і практики. Якщо Спарта продемонструвала миру зразок суспільного і військово-фізичного виховання, то Афіни систему усестороннього і гармонійного розвитку людини. Саме тут був висунутий ідеал виховання вільної творчої особи, включеної в полісний (суспільний) устрій життя, пропорційно античному розумінню космосу. Пафос практики виховання і навчання в Стародавній Греції пронизував принцип агоністики. Діти, підлітки, хлопці постійно змагалися в гімнастиці, танцях, музиці, словесних спорах, самостверджується і відточуючи свої кращі якості. У трактаті Держава Платон одним з перших висунув ідею виховання людини впродовж всього життєвого шляху.
Вже на даному етапі розвитку західної цивілізації як генотипу сучасної європейської культури виявилася тенденція поєднання цілеспрямованих і ціннісно-раціональних підходів до вирішення виховно-освітніх проблем.
Базова педагогічна традиція західної цивілізації пройшла довгий і суперечливий шлях.
Слід виділити основні риси педагогічної традиції, що визначила західний тип виховання.
До них відносяться:
ціннісно-раціональний характер навчання і виховання;
переважна орієнтація на розвиток волі і розуму;
твердження в людині індивідуального і творчого почав, такого, що поєднувалося з гармонізацією відносин з соціумом.
Для розуміння історичного розвитку педагогічних традицій західної цивілізації і формування відповідного процесу на Україні особливе значення має римський період.
Виховання в Римі носило цивільний і політичний характер, а освіта була по перевазі риторичним.
Виховання у Візантії орієнтувалося на пізнання душі або самопізнання і, відповідно, на самоудосконалення. Саме у цей період зароджується педагогічна традиція світської і книжкової освіти, прагнуча до незалежності від диктату церкви і пошуку гуманістичних ідеалів у вихованні людини.
Відповідні традиції складалися на Україні переважно під впливом західної культури і цивілізації, особливо візантійської.
В.О.Ключевський характеризував її таким чином:
у стародавній період сімейно-громадське виховання і міфологічну освіту;
потім християнське виховання людини на миру і залучення людини до православя з найранішого віку;
схоластична освіта.
Впродовж тривалого історичного періоду виховання на Україні підрозділялося на народне (селянське), домостроєвське (виховання в сімях купців і міщан) і дворянське. У свою чергу народна освіта була початковою і ремісничою, а дворянське вищим.
З 1917 року на Україні реалізуються ідеї комуністичного виховання. Останнє припускає програму загальної письменності і триступінчату систему безперервної освіти, що характеризується одноманітністю освітніх установ у всіх регіонах України (дитячий сад, школа, училище, технікум, інститут, університет).
З початку 1990-х років Україна перейшла до нового етапу вирішення виховних і освітніх завдань.
Висновки
Одні і ті ж виховні завдання можуть бути вирішені різними способами.
Ефективність рішення виховної задачі залежить від багатьох чинників, але в першу чергу від:
логіки сукупного застосування методів, прийомів і виховних засобів;
індивідуально-особових особливостей вихованця і вихователя;
умов і обставин, в яких здійснювався виховний акт.
Насправді методи і засоби виховання застосовуються у взаємозвязку. Таке поєднання можливе в контексті як комплексу, так і окремої виховної ситуації. Наприклад, в рамках виховної роботи батьків, членів трудового (учнівського, студентського) колективу і в ході виховної діяльності професіоналів в спеціальних установах.
До основних понять, використовуваних для розуміння способів виховної дії на людину і прийомів взаємодії вихователя і вихованця, відносять методи, прийоми і засоби виховання, форми виховання, методику і технологію виховання.
У історії розвитку педагогічної практики виділяють два головні типи виховання: первісної і соціально-орієнтованої людини.
В процесі цивілізаційного розвитку людства оформилися східний і західний типи виховання.
У історії розвитку педагогічних традицій кожного народу є характерні особливості, які визначають неповторність відповідних тенденцій в кожній країні. Також на процеси виховання і освіти роблять вплив чинники повсякденного життя, культури і цивілізації, історичної ситуації в країні. Україна, збагатившись культурно-освітніми традиціями Заходу і Сходу, створила свої традиції виховання і освіти людини.
Список літератури