Особливості діагностики і корекції затримки психічного розвитку в молодшому шкільному віці
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
Зміст
Вступ
1 Розділ. Особливості вияву затримки психічного розвитку (ЗПР) в молодшому шкільному віці
- Загальна характеристика затримки психічного розвитку
- Специфіка готовності дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного навчання
- Лабораторія інтенсивної педагогічної корекції
2 Розділ. Основні принципи і напрями в організації психолого-педагогічної корекції дітей із ЗПР
2.1 Основні принципи психолого-педагогічної корекції
2.2 Корекція пізнавального і емоційного розвитку дітей із ЗПР
2.3 Особливості порушення дії ймовірного прогнозування мовлення в молодших школярів із ЗПР
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Реформування системи освіти в Україні у відповідності до Державної національної програми “Освіта. Україна ХХІ століття” і повязані з ним зміни в змісті шкільного навчання ставлять високі вимоги до нервової системи організму дітей та підлітків, який перебуває в процесі росту і розвитку, що спонукає дбайливо ставитись до психічного здоровя учнів, усувати навчальне перевантаження. Це повязано насамперед зі значним погіршенням протягом останнього десятиріччя як соматичного, так і психічного здоровя.
Статистичні звіти Міністерства охорони здоровя України 1998-2000 рр. свідчать, що лише за 1993-1998 рр. рівень розладів психіки і поведінки у дітей і підлітків збільшився на 24,1%. За станом на кінець 1990 р. нараховувалось 47,2 тис. розумово відсталих і 33,6 тис. дебільних дітей. Організація їх навчання і виховання є великою соціальною проблемою, бо затримка психічного розвитку (ЗПР), яка становить майже 50% всіх психічних захворювань дітей та підлітків, є найголовнішою причиною шкільної неуспішності і шкільної дезадаптації, серед інших факторів її питома вага сягає 80% (В.С.Цейтлін, 1977; Д.Н.Ісаєв, 1982; В.Є.Каган, 1984; С.Н.Зінченко, 1990; Т.Д.Ілляшенко, Н.М.Стадненко, 1995; В.Вербенко, Л.Шепітько, 2000).
Клінічна картина (форми) ЗПР, патогенетична роль біологічних і соціальних факторів у її виникненні добре вивчені (М.С.Певзнер, 1972, Т.А. Власова, 1975; К.С. Лебединська, 1980; І.Ф. Марковська, 1982, В.В. Лебединський, 1985; Ю.А. Александровський, 1993; Ч.Ю.Кулагіна, 1998). Однак існуюча система медичного і психолого-педагогічного обстеження дітей напередодні вступу до загальноосвітнього навчального закладу не дозволяє виявити відставання психічного розвитку і мотиваційної сфери, які є необхідною передумовою ефективності навчання. З початком шкільного навчання чітко формується група учнів, які не засвоюють навчальний матеріал, відзначаються слабким розвитком памяті і уваги, недостатнім розвитком вербально-логічного мислення, відхиленнями поведінки. Тільки на цьому етапі такий контингент учнів проходить психіатричне обстеження, після якого встановлюється діагноз затримки психічного розвитку (ЗПР) і вирішується питання про можливість їх навчання в загальноосвітній школі (так звані “класи вирівнювання ”), або в спеціалізованій школі для дітей із ЗПР.
На жаль, проблеми медико-біологічного і психолого-педагогічного плану, які стосуються учнів із ЗПР, протягом останніх 10-15 років дуже обмежено розроблялися як в теоретичному, так і в практичному аспектах (І.Ф.Марковська, Т.М.Красильщикова, 1993; Д.Н.Ісаєв, 1996; Т.Г.Хамаганова і співавт., 1996, 2000). Вище вказане актуалізує дану роботу.
Актуальність проблеми, соціальна значущість та недостатня її наукова розробленість зумовили вибір теми Особливості діагностики і корекції затримки психічного розвитку (ЗПР) в молодшому шкільному віці.
1 Розділ. Особливості вияву затримки психічного розвитку в молодшому шкільному віці
1.1 Загальна характеристика затримки психічного розвитку
Затримка психічного розвитку - це поняття, яке говорить не про стійке і, по суті, необоротне психічне недорозвинення, а про уповільнення його темпу, яке частіше виявляється під час вступу до школи і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкою перенасичення в інтелектуальній діяльності. На відміну від дітей, страждаючих олігофренією, ці діти достатньо кмітливі в межах наявних знань, значно продуктивніші у використанні допомоги. При цьому в одних випадках на перший план виступатиме затримка розвитку емоційної сфери (різні види інфантилізму), а порушення в інтелектуальній сфері будуть виражені не різко. У інших випадках, навпаки, переважатиме уповільнення розвитку інтелектуальної сфери.
Незрілість емоційної сфери і недорозвинення пізнавальної діяльності матимуть і свої якісні особливості, обумовлені типом даної аномалії розвитку
У етіології затримки психічного розвитку грають роль конституціональні чинники, хронічні соматичні захворювання, тривалі несприятливі умови виховання і головним чином органічна недостатність нервової системи.
При систематиці затримки психічного розвитку Т. А. Власова і М. С. Певзнер розрізняють дві її основні форми: 1) затримку психічного розвитку, обумовлену психічним і психофізичним інфантилізмом (неускладненим і ускладненим недорозвиненням пізнавальної діяльності і мови, де основне місце займає недорозвинення емоційно-вольової сфери), і 2) затримку психічного розвитку, обумовлену тривалими астенічними і церебрастенічними станами.
До. С. Лебединська, виходячи з етіологічного принципу, розрізняє чотири основні варіанти затримк?/p>